Правознавство ¶

Лектор:	Трофименко Ірина Валентинівна

Contents

Правознавство

Лекція №1. Теорія держави і права, як юридична наука ¶

date: 2016-02-19 10:20:00 +0200

Поняття та основні риси теорії держави і права (ТДП)¶

Термін ТДП використовується у широкому і вузькому розуміннях. У широкому розумінні, ТДП — сукупність усіх вчень про державу і право, тобто юридична наука узагалі. Використовуються такі терміни:

юридична наука,
правознавство,
юриспруденція.

У вузькому сенсі, ТДП — загальна фундаментальна методологічна наука, яка вивчає загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування таких суспільних категорій, як держава і право.

Характерні риси:

Загальна наука
Фунаментальна наука
Методологічна наука
Суспільна наука
Цілісна наука
Політико-юридична наука

Чому загальна¶

Ряд юридичних наук, таких як ТДП зарубіжних країн:

міжнародне право;
конституційне право;
тощо,

вивчають деражаву та право.

ТДП виникла у 18 сторіччі із філософії права. Вивчає основні тенденції, які відбуваються під час функціонування держави та внутрішніх метаморфоз, які відбуваються всередині держави, вплив внутрішньодержавних процесів на суспільство.

Чому фундаментальна¶

Принципи і правила, які застосовуються всіма іншими юридичними науками, розробляються ТДП:

метод публічного права (метод координації або метод підпорядкування — все те саме);
метод субординації.

Чому політико-юридична¶

Тут все просто: держава — політична категорія, а право — юридична.

Прецедентне право — рішення, які мають в подальшому силу законів.

Прецедентна складова в українському праві: рішення Конституційного суду України, рішення пленуму Верховного суду України.

Традиційна складова права в Україні: заборона полігамних шлюбів, святкування Великодня, Різдва.

Предмет вивчення ТДП:¶

Загальні і особливі закономірності розвитку, виникнення і функціонування держави і права. Їх зв’язок між собою;
Взаємозв’язок держави і права з іншими сферами суспільного життя, такими як: економіка, політика, культура, духовність;
Узагальнення розвитку уявлень про державу і право, уявлення про ці поняття, їх систематизація.

Об’єкт ТДП ¶

Правове розуміння держави, де вихідним є поняття права, а єдиним критерієм вивчення є критерій юридичності.

Методологія ТДП ¶

Методологія ТДП складається з 4 складових:

Філософські підходи:
емпіричний (матеріалістичний)
раціональний (ідеалістичний)
Теоретичні принципи:
принцип плюралізму
історизму
об’єктивності
всебічності
комплексності
Логічні прийоми:
аналіз та синтез
індукція і дедукція
класифікація і узагальнення

Лекція №2. Місце ТДП в системі суспільних та юридичних норм.¶

date: 2016-02-25 10:20:00 +0200

Методологія ТДП ¶

Основний метод — діалектичний; він спирається на первинність матеріального базису відносно набутого.

Методи, які використовуються всіма науками:

системний;
структурний;
функціональний;
порівняльний;
експериментальний;
метод моделювання.

Спеціальні наукові методи. Вони розробляються різними спеціальним технічними і суспільними науками. До них належать:

психологічний;
конкретно соціологічний;
кількісного і якісного аналізу;
статистичний;
кібернетичний;
математичний.

Спеціальні юридичні методи. Розробляються безпосередньо ТДП:

Формально юридичний. Полягає у чисто вивченні права, дає змогу дослідити зв’язок між внутрішнім змістом і формою державно-правових явищ та інститутів. Застосовується для здійснення аналізу різних форм держав або різних форм права.
Порівняльно-правовий. Базується на співставленні різних держаних та окремо правових систем з державно-правовими інститутами. Мета: виявити спільні риси.
Державно-правового моделювання. Для здійснення прогнозів щодо розвитку як держави, так і права.
Державно-правововго експерименту:

Згідно лектора, за допомогою цього методу розвивається Україна і Українське право. Тобто, “ой, а що буде, якщо ми змінимо закон таким чином?”
Метод судової статистики. З одного боку — цілісна картина щодо тенденцій скоєнння правопорушень в тій чи іншій країні. З іншого — видно ефективність мір покарання, що застосовуються.
Метод тлумачення норм права. В першу чергу розглядається офіцйне тлумачення права, тобто те, яке дає безпосередньо законодавець.

Місце ТДП в системі сусільних та юридичних норм ¶

В системі суспільних наук ТДП є прикладною наукою. Разом із ТДП питаннями розвитку держави і права займаються:

історія;
економічна теорія;
соціологія;
політологія;
тощо.

На відміну ТДП, яка вивчає державу і право у чистому вигляді, решта наук вивчає лише певні аспекти тих процесів, що відбуваються в державі і праві.

Для того щоб вивчити місце ТДП у системі юридичних наук, розберемося, які ще науки причетні до юридичних:

прикладні — обслуговують галузеві науки (криміналістика, кримінологія, судова медицина, судова психіатрія, юридична психологія, віктимологія);
галузеві — вивчають якусь одну конкретну галузь права;
історико-теоретичні;
міжгалузеві — (господарське право, природоохоронне право);
ті, що вивчають зарубіжне і міжнародне право — (міжнародне публічне і приватне право, конституційне право зарубіжних країн, історія ДП зарубіжних країн, ТДП зарубіжних країн, порівняльне правознавство).

В даній системі наук ТДП належить до історико-теоретичних наук поряд із історією держави і права і історією політичних та правових чинів.

ТДП є відокремленою від інших наук. Найбільш тісно вона пов’язано з галузевим, міжгалузевими та тими, що вивчають міжнародне право, науками.

Функції ТДП ¶

Гносеологічна.
Антологічна (концентруєься на вивченні різних державно-правових явищ).
Евристична функція (виявлення загальних закономірностей розвитку держ.правових явищ).
Методологічна.
Політична (на базі цієї ф-ції формуються основні напрямки внутрішньої та зовнішньої політики держави, розробляються наукові методи державного управління).
Ідеологічна (розглядаються різні ідеї, уявлення про державу і право).
Практико-щось там (спрямованість на створення прогнозів, якими будуть держава і право у майбутньому).
Системоутворююча (Д і П вибудовуються з певною своєю структурою, Д не може існувати без П, а П — без Д).
Комунікативна (забезпечує системність ТДП, її інтеграцію з іншими науками).
Аксіологічна (розгляд Д і П, як певної суспільної цінності та надбання людської цивілізації).

Основні теорії виникнення держави і права.¶

Держава, право, суспільство виникають разом і існують доти, доки існує суспільство:
- теологічна;
- органічна.
Держава і право виникають на певному ступені розвитку людського суспільства:
- тоді, коли найбільшого значення набуває право власності на землю;
- коли виникає соціальна нерівність між людьми;
- коли люди вирішили створити структуру, яка буде захищати їх державні права.

Теологічна теорія¶

Божествена теорія виникнення Д та П виникла у Стародавній Греції. Використовувалася у Стародавньому Єгипті, Вавилоні, середньовічній Європі. Зараз використовується усюди, де релігія відіграє значну роль у державі.

Найвидатніший теолог — Фома Аквінський. У своїй праці “…” обґрунтовує всі речі пріоритети церковної влади над монархічною владою, описує процеси, що відбуваються в державі.

Дана теорія не має жодного історичного підґрунтя і зводиться виключно до питання віри

Патріахальна теорія¶

Стародавня Греція
2-3 тис. до н.е.
Аристотель
Широко використовувалася у 16-18 ст., коли відбувається феодальне роздроблення держав.
“Теорія батьківської влади”

Держава виникає в результаті об’єднання ряду кровних племен. Тобто родина, яка поступово розростається, нарешті досягає такого обсягу родичів, що щоб навести лад у родині, потрібен певний апарат управління. Як батько має владу над своїми дітьми, так монарх має владу над своїми піданими. Управління монарха не обговорюється.

Не передбачає механізму передачі влади від монарха своїм правонащадкам. Це призводить до того, що починається боротьба за престол або розтягування держави на частини.

Патрімональна теорія¶

Патріоніум (лат) — право власності на землю
Походження Д і П обумовлюється виникненням права власності на землю. Земля вважається найбільшою цінністю.
Хто має землю, той має владу.
Таким чином обумовлював виникненя держави Цицерон.

В період Середньовіччя дана теорія разом із теологічною є основною у використанні. Дана теорія мала своїх прихильників у 19 ст. на території Швейцарії.

Підставою влади в державі є можливість виявити силу, а необхідність виявити силу полягає у захисті своєї приватної власності

— Швейцарський вчений 19 ст К. Л. фон Галлер

Органічна теорія¶

Виникає наприкінці 18 ст.
Обґрунтував — англ. філософ Спенсер
Держава так само, як і людська істота — це живі організми, які з’являються та функціонують за одними й тими самими правилами.

Держава спершу народжується, розмножується (розростається), потім старіє і вимирає. Політичне тіло держави складається з голови, рук, ніг, які ототожнюються з певними державними органами:

голова — законодавча влада;
руки — виробничий сектор;
тощо.

Спенсер проводить чітку диференціацію у державних процесах. Держава спочатку виникає як найпростіша соціально-політична діяльність. Люди об’єдналися заради захисту своєї території. Потім територія починає поступово розростатися. Цей процес триває доти, доки держава не переходить у процес старіння (коли монарх не в змозі утримувати державу у тому вигляді, у якому вона існує).

Описано появу держапарату. Здійснено опис державних органів.

Гідравлічна теорія Фугеля¶

Характерна для країн стародавнього Сходу.
Для того, щоб забезпечити нормальні умови для життя і розвитку держави в умовах поганих кліматичних умов, людина повинна була будувати значні споруди (іригаційні системи, дороги, тощо). Але збудувати — половина справи. Далі треба все збудоване підтримувати у робочому стані. Для того, щоб підтримувати споруди у робочому стані, треба жорсткий апарат управління.

Договірна теорія¶

виникає у 5-4 тис до н.е. в середовищі софістів у Староданій Греції.
родоначальник – Гіппі, який поділив права людей на 2 великі групи:
невід’ємні природні права людини (не залежать ні від кого);
позитивні права.
Поширення у 17-18 сторіччі. Під гаслами цієї теорії — французька і англійська буржуазна революція:
Спіноза;
Монтеск’є;
Руссо;
Локк;
Гокс.

В один прекрасний момент, коли люди зрозуміли, що найвищою цінністю є природні права людини, вони зібралися усі разом і уклали договір, основною метою якого є захист природніх прав. Держава — інструмент захисту природніх прав.

Кожен з прихильників цієї теорії, розумів реалізацію цієї теорії по-своєму.

Руссо обґрунтовує право населення країни зняти монарха силовим методом у зв’язку з тим, що він не захищає населення країни і тому не може займати цю посаду.

При тому, що теорія дуже “красива”, немає жодного документального підтвердження, що цей самий суспільний договір коли-небудь існував.

Теорія насильства¶

Виникає у 19 ст. на териорії Німеччини.
Поділяється на:
теорію внутрішнього насильства (вона була обґрунтована німецьким філософом Дюрінгом. “Держава виникає в результаті насильства однієї частини суспільства над іншою”)
- таким чином створювалися тогочасні Німеччина і Угорщина
теорію зовнішнього насильства (19 ст. Попович і Кауц) держава виникає внаслідок захоплення одним племенем територій іншого).

ТДП - теорія держави і права. Д - держава. П - право.

Лекція №3. Суспільний устрій. Влада. Управління.¶

date: 2016-03-04 10:20:00 +0200

Первісне суспільство.¶

Первісне суспільство характеризується 4 чинниками:

Соціальна організація в первісному суспільстві: Основною формою була родова община, яка працювала за принципом колективізму.
Економічна сфера: Період привласнюючої економіки.
Влада: Влада у той період має вигляд первісної демократії, тобто вона є суспільною, не має політичного характеру. Також влада не має жодних соціальних або станових відмінностей, є інтегрованою у суспільство і базується на силі суспільної думки. Основним органом влади були загальні збори, а посади старійшин мали номінальний владний характер.
Соціальне регулювання: Соціальне регулювання здійснюється за допомогою мононорм. Мононорми — норми, які одночасно регулюють різні сфери суспільного життя.

У первісному суспільстві вперше виникає демократичне суспільство.

Причини розпаду організації первісного суспільства. Причини виникнення держави.¶

Існує багато причин:

відбувається неолітична революція (перехід від привласнюючої економіки до виробничої). Це обумовлено:
1. екологічною катастрофою, в результаті якої зникає мегафлора;
2. людина досягає певного щабелю розумового розвитку і починає вдосконалювати знаряддя праці;
3. демографічним вибухом. Люди вже не могли себе прогодувати збиральством і полюванням;
4. випадковим фактором.
Випадковий фактор — брєд про НЛО.
виділяються сільське господарство, скотарство та з’являється прошарок купців. Відокремлюються чіткі напрямки в діяльності людей.
змінюється мета існування із “вижити усім кланом” до “захопити [STRIKEOUT:грьобану] владу”.

Виникає вперше в історії людства клас рабів. Спершу рабів використовували для підвищення престижу, а потім — для демонстрації підвищеного соціального стану. Перехід зі стану раба у інший стан — неможливий.

Виникає таке утворення, як протодержава: ще не держава, але вже і не родово-общинне суспільство.

Протодеражаву характеризувала:

влада воєначальника (якщо жила за рахунок завоювань);
керманичество (влада концентрується навкруги вождя);
надлишкове виробництво;
надлишок використовується для утримання “чиновників”.

Існує декілька шляхів виникнення держави:

“Східний шлях”: Деспотичні та тиранічні режими. Характерно для держав Азії та Африки. Держава виникає на базі створення апарату управління, який необхідний для вирішення якоїсь конкретної задачі. Державний апарат повинен бути ефективним і будь-якими методами (у тому числі і жорстокими) вирішувати задачу.
“Західний шлях”: Суспільство потребує захисту, а цей захист повинна надавати держава. У першу чергу потрібен захист приватної та колективної власностей.

Походження права ¶

Три точки зору:

Право виникає одночасно із людським суспільством і буде існувати стільки, скільки буде існувати суспільство. Справедливо щодо природного та звичаєвого права.
Право виникає раніше, ніж держава, але на певному щаблі розвитку люського суспільства. Справедливо щодо права приватної власності та звичаю ділового обороту, який потім стає загальнообов’язковим. Коли мова йде про стале та гарантоване закріплення права власності — єдина організація, яка має змогу його захистити — держава.
Право виникає одночасно з державою і має вигляд, у першу чергу, звичаїв, які санкціонуються державою, природніх прав та правил поведінки, які вимагає держава.

Якщо ці всі три теорії зібрати докупи, то матимемо майже повну картинку, що таке право, і з чого воно складається.

Поняття, сутність та призначення держави.¶

Термін “держава” можна трактувати як у широкому, так і у вузькому значенні.

У широкому значенні, держава — це населення країни + територія + публічна влада. Тобто, держава зводиться до трьох своїх найголовніших ознак.

У вузькому значенні, держава — організація, яка існує в тому чи іншому суспільстві, але не тотожна суспільству. Особливістю цієї організації є те, що вона здійснює публічну політичну владу на всій своїй території. В свою чергу ця влада підтримується силою легального примусу.

Основні ознаки держави:¶

публічна політична влада — публічна, бо незалежно від того, яка ця держава (демократична, недемократична), державна влада здійснюється від імені народу;
наявність апарату примусу, на якому тримається апарат управління;
територія;
сувернітет, який поділяється на внутрішній і зовнішній:
Внутрішній: всередині держави влада є верховною, неподільною та самостійною.
Зовнішній: незалежність у направленості, у стосунках з іншими державами;
нерозривний зв’язок з правом;
податкова система. Саме за рахунок податків утримується весь державний апарат, і за рахунок податків формується державна казна (державний бюджет);
офіційна символіка держави (герб, гімн, прапор, девіз). Саме завдяки існуванню девізу держави розкривається сутність держави. Згідно вікіпедії, в Україні немає офіційного девізу. Неофіційний:

Слава Україні! Героям слава!

Згідно лектора, офіційний девіз України:

Воля

Сутність держави:¶

Сутність держави не є однорідною. Вона складається з 2 частин:

Загально-соціальний. Полягає у тому, що держава захищає природні права людини, створює соціальні ліфти, є інструментом створення комфортних умов існування людини.
Класова сутність. Полягає у підкоренні однієї частини населення іншій.

Об’єднання певної групи держав, які мають певні спільні ознаки.

Примітка

(упс, тут прослухав. У кого є — допишіть)

Типологія держав:

Типологія Ведена (?). Базується на географічному розташуванні країн. Він поділяв країни на:

північні;
середні;
південні.

Два визначальні фактори: кліматичні умови і географічні особливості. Дана класифікація є не зовсім науковою.

Класифікаця Заліника (?). Держави поділяються за динамічністю:

Динамічні держави: в результаті внутрішньої кухні або агресії зовнішніх держав змінюють свої кордони протягом історії.
Статичні: їх кордон залишається незмінним протягом тисячоліть.

За типом державного режиму:

демократичні;
авторитарні;
тоталітарні.

Будь-яка тоталітарна країна має одну унікальну властивість. Тоталітаризм може бути як явним, так і прихованим.

Типологія за характером суспільно-економічної формації:

держави східного типу;
рабовласницькі;
феодальні;
буржуазні.

Типологія за цивілізаційним критерієм. Дану типологію вигадав альпійський вчений …, і поділив цивілізації на первинні і вторинні.

Первинні: давньосхідні (Єгипет, Персія, Шумери), елінські, римська, середньовічні.
Решта: вторинні цивілізації, тому що вони виникли на базі розбіжностей між державною владою і культурно-релігійним комплексом.

Ті держави, які виникають в період стародавній та середньвічній — первинні. Решта — вторинні.

Лекція №4. Функції держави. Державна влада.¶

date: 2016-03-11 10:20:00 +0200

Функції держави ¶

Основні ознаки функції держави:¶

Основні напрями діяльності держави
Вираження загально-соціальної або класової сутності держави.
Засіб вирішення завдань держави
Управлінський характер
Специфічні форми та особливі методи
Об’єктивний та історично-зумовлений характер.

У зв’язку з тим, що будь-яка держава виконує велику к-ть функцій, їх тре упорядковувати. Існує декілька класифікацій, але жодна з них не охоплює повністю усі функції і не розкриває їх характер.

Критерії, за якими класифікують функції держави¶

За часом дії:
- постійні функції – діють необмежено (наприклад, захист державних кордоів);
- тимчасові – діють певний період; залежать від певних політичних(наприклад, при державному перевороті) чи екологічних подій.
За об’єктом:
- політичні;
- економічні;
- ідеологічні;
- соціальні і т.д.
За принципом розподілу влади:
- законодавчі;
- виконавчі;
- судові.
За сферами політичної спрямованості:
- внутрішні – спрямовані на підтримання порядку управління в країні;
- зовнішні – спрямовані на міжнародні зв’язки і, як правило, пов’язані з економічною діяльністю.
За ступенем суспільної значимості:
- основні;
- факультативні.
За причинами виникнення:
- класові – спрямовані на підвищення авторитету і впливу однієї соціальної групи;
- загальносоціальні – спрямовані на захист природніх прав людини.

Форми функцій держави¶

Є дві форми функцій держави:

Правова:
- Правотворча – спрямована на створення законодавства в країні, основною метою є підтримання порядку.
- Правовиконавча – стосується діяльності органів, які входять до механізму держави, основною функцією є якісне функціонування системи управління в державі.
- Правоохоронна – спрямована на підтримку правопорядку в країні.
Неправова (організаційна)
- Організаційно-регламентуюча (процедурна) – створення загальних правил щодо функціонування тих чи інших органів державної влади.
- Організаційно-господарська – завдяки господарській діяльності, суб’єкти господарської діяльності незалежно від форм власності відраховують податки у держбюджет. В свою чергу, держава визначає пріортетні напрямки, в які вона вкладає кошти, розраховуючи на майбутній прибуток.
- Організаційно-ідеологічна – здійснюється тотальний контроль над думками людей (привіт Оруелу і його 1984).

Методи здійснення функцій держави¶

переконання;
примус;
рекомендація – неможливість вирішити питання на власний розсуд. Дана рекомендація є обов’язковою до виконання (рекомендація, ага);
стимулювання – несистемні, разові, примусові засоби щоб спрямувати розвиток тієї чи іншої галузі у тому чи іншому напрямку;
заохочення;
прогнозування;
планування.

Державна влада ¶

Поняття і ознаки державної влади¶

Влада – право або можливість впливати на поведінку людей за допомогою різних факторів (сила, воля, авторитет, тощо).

Державна влада – політичне управління суспільством, яке здійснюєтся за допомогою органів держави та інших державних установ в інтересах населення країни або певної соціальної групи.

Ознаки державної влади¶

Публічна влада. Влада завжди діє від імені населення держави.
Політична влада. При цьому ми не можемо стверджувати, що “Державна влада” === “Політична влада”, так як в сучасній державі окрім державної політичної влади (влада кермуючої політпартії) існують ще інші політичні партії, рухи, які теж впливають на державну владу.
Апаратна влада. Здійснюється безпосередньо апаратом держави.
Територіальна влада. Дія влади обмежується рамками території держави.
Верховна влада. Верховенство державної влади полягає у тому, що вона має найвищу юридичну силу, а також це єдина влада в державі, яка має право створювати загальнообов’язкові правила поведінки.
Універсальна влада. Ті вказівки, які видаються державною владою, є обов’язковими до виконання усім (державного апарату, підприємствам, окремим індивідам).
Суверенна влада. Державна влада відокремлена від церковної, суспільної влад і незалежна від втручання зовнішніх сил у внутрішні справи країни.
Легітимна влада. Державна влада визнана населенням країни.
Легальна влада. Дана влада встановлена законним шляхом.
Колективна влада. Владу неможливо здійснювати якійсь одній окремій особі.

Важлививм нюансом є співвідношення державної влади і держави. Тут усе залежить від того, який зміст вкладається у поняття “держава” і “державна влада”.

Якщо держава – це певна політична організація, то державна влада є атрибутом держави.
Якщо держава – це певним чином організована політична влада, то поняття держава і державна влада є тотожними.
Якщо держава – це певний державний апарат, то вона є засобом здійснення державної влади.

Єдність і розподіл державної влади¶

Єдність державної влади забезпечується тим, що в державі не може існувати більше однієї державної влади. Вона завжди одна і виступає як єдине ціле.

Розподіл державної влади був започаткований у 17-18 сторіччі Шарлем якимось-там (ПРОГУГЛІТЬ!). Це якраз розподіл на виконавчу, законодавчу і судову гілки.

Законодавча влада займається створенням законів (несподівано, чи не так?) і здійснюється вищим представницьким органом – парламентом.

Виконавча влада здійснюється за допомогою апарату держави, основне її призначення – виконання і впровадження у життя законів. Органи, які входять до виконавчої гілки влади, мають чітко визначену компетенцію і різний рівень владних повноважень (центральні, регіональні, місцеві).

Основна задача виконавчої влади – втілення у життя того, що було прийняте законодавчою

Судова влада здійснюється судами: Конституційним, загальної та спеціальної юрисдикцій.

Гілки влади, хоч і розділені, проте не можуть функціонувати одна без одної. (Приклад поганої архітектури застосунку)

Структура дежавної влади¶

3 точки зору щодо структури влади:

воля – сила Воля – полягає у тому, що будь-яка влада має владний характер. Сила – інструмент, завдяки якому воля держави реалізується.
З урахуванням елементів розподілу влади
З урахуванням структури владних відносин Суб’єкт влади – населення країни або певна соціальна група. Об’єкт влади – фізичні або юридичні особи, яких стосуються приписи влади. Зміст влади – співвідношення між суб’єктами і об’єктами влади (це можливо у формі передачі|нав’язуванні влади об’єкту). Засоби здійснення державної влади. Методи здійснення державної влади (метод примусу і метод переконання).

Лекція №5. Механізм держави. Форми держави.¶

date: 2016-03-18 10:20:00 +0200

Механізм держави ¶

Механізм держави (МД): сукупність державних організацій, за допомогою яких держава здійснює свої функції.

МД складається з:

державних організацій,
державних установ
підприємств
органів держави.

Центральним елементом у МД є апарат держави - безпосередньо органи держави, які належать до законодавчої, виконавчої, судової…

Принципи функціонування МД:

принцип демократизму,
принцип гуманізму,
принцип розподілу влади,
принцип законності,
принцип рівного доступу громадян до державної служби,
принцип відповідальності держслужбовців за прийняті рішення,
принцип субординації та координації,
принцип професіоналізму,
принцип неупередженості,
принцип власності,
принцип дотриммання етичних вимог,
принципи, які стосуються вступу на Державну службу (ДС),
принципи, які стосуються виконання ДС.

Поняття та ознаки, класифікації органів держави:¶

Орган держави: структурна відокремлена частина державного апарату, яка має владні повноваження та виконує задачі і функції держави.

Ознаки органів держави:

Особливий порядок створення;
Виключна компетенція по встановленню правил загальної поведінки;
Регламентована державою структура;
Джерело фінансування цих органів — державний бюджет.

Класифікації:

за способом створення:
первинні – ті, які формуються населенням, вибираються;
вторинні – ті, які формуються первинними органами, призначаються;
за владними повноваженнями:
вищі – їх приписи є загальнообов’язковими;
місцеві – їх приписи розповсюджуються на певній території;
за компетенцією:
загальної компетенції – виконання задач і ф-цій в масштабах всієї країни;
спеціальнох компетенції – виконання задач і ф-цій якогось одного обмеженого сектору;
за часом формування:
постійні;
тимчасові;
за принципом розподілу влади:
законодавчі;
виконавчі;
судові.

В процесі своєї діяльності ОД займаються держуправлінням.

Поняття і стадії державного управління ¶

Державне управління: певний процес, цілеспрямований вплив держави, в результаті якого приймаються рішення безпосередньо органами держави.

Процес ДУ складається із 4 стадій:

Стадія, що передує прийняттю управлінського рішення. Йде накопичення масиву інформації, здійснюється аналіз цієї інформації, в результаті чого виникає думка, що треба приймати певне управлінське рішення.
Кульмінаційна стадія. Безпосередньо прийняття управлінського рішення.
Стадія виконння управлінського рішення.
Стадія контролю за виконанням. Ця стадія є ні чим іншим, як гарантією держави, що прийняте рішення буде виконане.

Дуже часто державне управління плутають з місцевим самоврядуванням. (Ай-ай-ай так робити) Ці речі не можна поєднувати, так як це ДУ — діяльність держави, місцеве самоврядування — діяльність місцевої громади. Інакше кажучи, місцеве самоврядування — діяльність місцевої громади щодо впорядкування власної території на власний страх і ризик під власну відповідальність, ДУ — здійснення задач і ф-цій держави.

У нас у ВР хо об’єднати посаду голови місцевої адміністрації з посадою голови місцевої ради. Виглядає це абсурдно, так як одна людина не може захищати інтереси і держави, і місцевої ради. Це робити не можна, бо тоді роль місцевого самоврядування зійде нанівець — (лектор)

Поняття і структурні елементи форми держави.¶

Форма держави: організація державної влади або організація держави вцілому.

Варіанти розподілу структури держави:

Перший варіант
- політичний режим
Другий варіант
- форма державного правління
- форма державного устрою
Третій варіант
- політичний режим
- форма державного правління
- форма державного устрою
Четвертий варіант
- політичний режим
- форма державного правління
- форма державного устрою
- політична динаміка (ті зміни, які відбуваються в державі, завдяки яким змінюється форма ДУ або форма територіального устрою. Це надає можливість здійснити політичний аналіз і з’ясувати причин тих чи інших змін)

Форма державного управління ¶

Форма державного управління: порядок організації і функціонування вищих органів влади і упавління в державі.

Форма ДУ визначає:

структуру вищих органів державної влади;
порядок утворення цих органів;
порядок розподілу повноважень між ними;

і характеризує взаємодію цих органів між собою.

Форма державного правління буває:

класичною:
монархія — форма державного правління, за якої вища влада в державі повністю або частково зосереджується в руках правонаступника престолу;
республіка;
змішаною (ті, які мають елементи, як республіканської, так і монархічної).

Монархія¶

Монарх персоніфікує державу і виступає як і в зовнішній, так і у внутрішній політиці від імені усієї держави. Його правління є одноособовим: монарх має персональну власність своєї родини, яка ередається у спадщину. Влада монарха є священною, формально-незалежною, розповсюджується на всі сфери діяльності суспільства. Характерихєтсья безстроковим терміном повноваження і має особливий порядок легітимізації (маєтсья на увазі не сама процедура засвідчення монарха, а механізм того, як монарх стає монархом (передача влади тощо)).

Монархії бувають:

абсолютні. Передбачає концентрацію вищої законодавчої, виконавчої, судової влади в руках монарха. Влада є пожиттєвою. Монарх ні перед ким не звітує. В сучасному світі абсолютна монархія існує в декількох країнах.
обмежені:
парламентська. Монарх не має жодних повноважень у вик. гілці влади і має деякі (дуже обмежені) повноваження у зак. і суд. гілках влади. Посада монарха є символічною. (прим: reigns but does not rule).
дуалістична. Монарх очолює вик. гілку влади, але не має зак. форми влади. Завдяки тому, що вик. гілка влади безпосередньо займаєтсья управлінням держави, тут є небезпека узурпації влади і перетворення обмеженої монархії в необмежену дефакто.

Республіканська форма правління¶

При республіканській формі правління є вищий орган зак. влади, який має публічний характер, тобто обирається населенням країни.

Ознаки республіки. Виборність всіх вищих органів влади, функціонування органів за принципом розподілу влади. Наявність ієрархічної структури органів державної влади. Колегіальність у прийнятті рішень. Спеціалізація органів державної влади. Визначеність термінів повноважень органів державної влади. Особиста відповідальність чиновників органів вищої державної влади шляхом відклику, відставки, імпічменту. Високий авторитет судової влади, який досягається шляхом незалежності та об’єктивності у прийнятті рішень.

Види республік

президентська. Президент обирається і є відповідальною особою за формування уряду. Одночасно з цим президент є главою виконавчої гілки влади. Як правило, коли справа йде про президентську республіку, то це республіка з доволі жорсткими методами управління. Рано чи пізно така республіка стає суперпрезидентською (відбувається узурпація повноважень президентом)
парламентська. Населення обирає парламент країни, парламент у свою чергу зі своїх лав обирає президента. Потім президент разом з парлементом формують уряд. Можливий недолік полягає в тому, що уряд буде коаліційним і буде повністю підконтрольний парламентській більшості. За такою формулою відбувається лобіювання інтересів тих груп в парламенті, які мають більше впливу на уряд.
змішана. напівпрезидентська і напівпарламентська. Розподіл зак, вик, суд гілок влади між президентом і парламентом. Парламентсько-президентська, якщо більше повноважень в парламенту. Президентсько-парламентська, якщо більше повноважень у президента. При змішаній формі правління, можуть виникати конфлікти між президентом і урядом, між парламентом і урядом.

Нетипові форми державного правління¶

Монархічна респубілка. Посада президента може перердаватися у спадщину. Президент має дуже широкі повноваження і за статусом наближається до монарха.
Республіканська монархія. Посада монарха стає виборчою. Один раз на N років монарх обираєтсья. Причому може обиратися як всім населенням, так і певним прошарком.

Форми державного (адміністративно-територіального) устрою ¶

Унітарна форма управління¶

Прості держави — складаються з однопорядкових і однорідних адміністративно-територіальних одиниць і називаються унітарними. Унітарні держави можут бути простими і складними.

Прості унітарні держави не мають у своєму складі автономій
Складні унітарні держави мають у своєму складі автономії. При цьому автономії не мають ознак сувернітету.

Ознаки унітарної держави:

Двохланкова система органів державної влади (вищі і місцеві)
єдине громадянство
єдина кредитно-грошова система
єдина система оподаткування
єдина законодавча система
у міжнародних відносинах унітарна держава виступає як один суб’єкт

Федеративна форма управління.¶

Складна форма управління.

Держава, яка утворилася шляхом створення єдиного керуючого центру: після об’єднання суверенних держав.

У кожного суб’єкта федерації є власний сувернітет, який може бути обмежений федеральними органами.

Триланкова система управління:

вищі органи федерації
вищі органи суб’єкта федерації
місцеві органи

Двопалатний парламент. Одна палата представляє інтереси всієї федерації. Друга – суб’єктів федерації.

Система законодавства залежить від того, до якого типу належить федерація. Законодавство окремих суб’єктів може значно відрізнятися одне від одного

Система оподаткування на території окремих суб’єктів може відрізнятися. Може бути подвійне гшромадянство.

Класифікація федерацій

За порядком створення:
- Конституційні (Спершу була конституція)
- Договірні. (Спершу договір між країнами. Потім на базі цього договору – конституція)
За статусом суб’єктів федерації
- союзні. (Виходу немає Всё тлен)
- автономні. (Передюачає право виходу суб’єкту зі складу феедерації)
За територіальними знаками
- Національні (суб’єкти зберігають свої історичні кордони)
- національно-територіальні не дотримуються цього принципу
За правовим статусом суб’єктів
- Симетричні. Суб’єкти повністю рівноправні і однопорядкові
- Асметричні.
  1. До складу федерації окрім суб’єктів входять ще інші територіальні утворення, які мають певні ознаки сувернітету
  2. Федерація складається з різнопорядкових суб’єктів
  3. Суб’єкти федерації однопорядкові, але не рівноправні

Міждержавні утворення¶

Особиста унія. Виникає тоді коли у монарха виникає право на корону іншої держави
Реальна унія. Держави об’єднуються заради створення спільного інститутут голови держави
протекторат. Суб’єкти мають нерівне правове становище: метрополія здійснює економічну/військову/іншу допомогу колонію, яка у вдячність виконує усі приписи метрополії.
Конфедерація. Нестабільне міждержавне утворення, яке створюється для досягнення певної мети. Після виконання мети часто конфедерація розпадається, але інколи вона перетворюється у федерацію. Основні ознаки конфедерації: утворення на базі міждержавного договору. Спільні орган управління утворюются шляхом рівного представництва усіх держав-учасників конфедерації. Фінансування управлінського органу забезпечується за рахунок добровільних відрахувань кожного суб’єкта. Кожен вкладає стільки, скільки вважає за потрібне. Кожен суб’єкт конфедерації має своє громадянство. Конфедерація має власні збройні сили, які утворюються за рахунок членів конфедерації.
співдружність
співтовариство

Лекція №6. Теорія природного права ¶

date: 2016-04-01 10:20:00 +0200

поділяє право на природне і позитивне. Пріоритет дається природному праву і саме завдяки природному праву реалізується теорія …

Закон і позитивне право є тотожними поняттями.

Школи права ¶

Історична школа права.¶

Виникає наприкінці 18 – на початку 19 ст.

Нім. юристи Гюго і хтозна-хто

Історична школа права¶

Прихильники історичної школи права вважають, що теорія природного права є неправильною. Родоначальнки цієї школи стерджують, що право подібне мові і створюється в результаті самостійного розвитку у з’язку з узаконенням суспільних норм спілкування, які в добровільному порядку приймаютья населенням. Прихильники цієї школи вважають правом історичні звичаї та культурні традиції населення. Вони визнають існування позитивного права і вваажають, що призначення позитивного права – не що інше, як впорядкування норм звичаєвого права

Юридичний позитивізм¶

Остін Шершеневич.
Виникає в середині 19 ст.
Критикують теорію природного права.
Право – виключно позитивне право, тобто загальнообов’язкові правила поведінки ,які встановлюються або санкціонуються державою і які мають загальний характер.
Неважливо, який зміст вкладається в ту чи іншу правову норму (тобто пофіг, чи норма демократична, чи недемократична) — ці норми просто треба виконувати.
Повніст нівелюєься моральний аспект права.

Нормативізм¶

Ззовні подібний юридичному позитивізму.
Хендрікс (?)
Виникає на території німеччини
Початок 20 ст.
Основна мета – звільнити право від всього того, чим воно не є.
Також нормативізм називають “чистим вченням про право”
Основним досягненням є те, що дана теорія обґрунтовує наявність юридичної сили закону у визначенні норми права. Було визначено, що різні нормативно-правові акти мають різну юридичну слу. Їх було класифіковано за юридичною силою.
У верхівці впорядкованої піраміди НПА (нормативно-правових актів) буде якась одна гіпотетична норма права, яка має найвищу юридичну силу. Далі – закони… Внизу піраміди НПА – локального застовування.
Дана теорія дає поняття юридичної сили законів і клсифікацію законів по юридичній силі.

Соціологічн атеорія права (соціологічна юриспруденція)¶

Виникає в першій пол. 19 ст.
Жинні, Ерліг, Хауз (?)
Насбільший розвиток у 19 ст на території США
Право не можна зводити виключно до норм озитивного права, але право – не зовсім природне право. Право треба шукати в сспільних відносинах, які виникають між фіз. та юр. особами або між фіз. особами і державою або юр. особами і державою.
Закон мертвий. Суспільні відносини - -живе право. Суспільні відносини об’єктивуються в судових та адміністративних рішеннях. (судове та прецедентне право)

Психологічне право¶

19ст.
Педражицький
Право поділяється на інтуїтивне та позитивне. Пріоритет надається інтуїтивному праву. Позитивне право легітимне включно тоді, коли воно узаконює правові емоції людини (равосвідомість).
Право поділяється на офіційне і неофіційне. Офіційне — те, що видається державною владою. Неофіційне — створюється всередині окремих соціальних груп.
Цій теорії ми завдячцємо появі такого поняття, як правовий нігелізм.

Економіне право¶

Право — зведення волі економічного класу. Зміст залежить від того, яку мету ставить соціальна група у владі.
Вводиться поняття егуляторної функції права

Підходи до розуміня права ¶

На базі теорій і шкіл праа (розглянуті вище) сформувалися такі три підходи до розуміння права

Нормативний. Правом вважаються норми або правила поведінки, які встановлюються або санкціонуються державою. В даному випадку право ототожнюється з позитивним правом. Норми права не повинні обов’язково віддзеркалювати моральні, етичні критерії, звичаї або традиції держави.
Соціологічний. Право — суспільні відносини, які формуються всередині об’єднань людей і мають вигляд правовідносин, які сформувалися на території тієї чи іншої держави. До даної теорії належать: Соц юриспруденція, психологічна теорія права, історичне право.
Мораль. Розуміння під правомуявлень людства про свободу, рівність, справедливість. Під правом вважаються природні права людини.

Спостерігаються тенденції до пріоритету морального підходу в розумінні права.

Поняття та ознаки права ¶

Право – зумовлена рівнем розвитку суспільства загальнообов’язкова, формально визначена в офіцйних джерелах система регулювання суспільних відносин, яка встановлюєтся і забезпечується державою за допомогою легального примусу.

Ознаки права:

Право є мірою свободи і справедливості. (Право – критерій, по якому ми визначаємо, чи держава дмократична ,чи недемократична)
Нормативність. (Будь-яка система права складається з норм права. В нормах права віддзеркалюється обсяг прав і обов’язків фіз. або юр особи або держави)
Регулятивність.
Загальнообов’язковість
Формальна визначеність. (Процедура прийняття норми права, технічні умови, щоб НПА вважався нормою права)
Забезпеченість
Свідомо-вольовий характер
Системність
Універсальність. (Усі сфери життя підпадають під дію норм права)

Право ¶

В загальносоціальному сенсі право – це можливість певної поведінки суб’єкта правовідносин (тобто, можливість вчиняти ті, чи інші вчинки, здійснювати ті, чи інші дії і вимагати відповідної поведніки від другої сторони

В юридичному сенсі право – норми позитивного права, тобто те саме, що і закон.

Право також використовується в суб’єктивному та об’єктивному значенні.

В суб’єктивному значенні – теоретична можливість мати певні права і, відповідно, нести обов’язки

В об’єктивному значенні – використання об’єктивниз прав і виконання cуб’єктивних обов’язків

Лекція №7. Принципи права ¶

date: 2016-04-08 10:20:00 +0200

Попередження

Вона надто швидко диктувала, я дофіга не встигав. Тому позаповнюйте, пліз, пропуски.

Принципи права ¶

Соціальні принципи права віддзеркалюють систему цінностей і притаманні …. Вони визначають пріоритет прав свободи, гідність загальних і приватних інтересів і безуються на заїисті природного права

Спеціальні правові принципи поділяються на

загальноправові
принцип юр. рівності
соціальної свободи
соціального та громадянського обов’язку
демократизм у формуванні права
національної рівноправності
гуманізму
рівності громадян перед законом
взаємної відповідальності дердави та особо
політичного люралізму
міжгалузеві (притаманні кільком галузям права)
галузеві принципи ( віддзеркалюють специфіку тієї чи іншої галузі права)

Сутність права ¶

Розрізняють загальносоціальну стність права і сутність позитивного: права.

Право розглядається як певна політична справедливість або певний захищений інтерес в межах соціально-виправданої та визнаної суспільством поведінки суб’єктів правовідносин. (загальносоціальна сутність).

Сутність позитивного права поділяється

сутність суб’єктивного права (свобода, визнана або встановлена державою). Розкривається тільки коли суб’єкт починає користуватися правом
сутність об’єктивного права. – свобода, яка закріплена в нормах позитивного права. На відміну від суб’єєктивного. носить суто теоретичний характер.

Співвідношення права і держави ¶

Існує 2 підходи до співвідношення П і Д:

Етатичний. Право – продукт життєдіяльносі держави, і той інструмент, який держава використовує .щоб встановити порядок
Природоправовий підхід. Право – суспільні відносини, які склалися в результаті …

Топологія права ¶

Існує декілька систематизацій щодо визначення типу держави. Найбільш розовсюджена топологія – поіл держав на 4 родини

Поділ держав на 4 родини
англо-германську
саксонську
традиційна
релігійна
За Лейстом
Прошаркове – притаманне стародавнім державам і країнам середньовіччя. Чітко розрізняється правовий статус різних верств населення. Найкраще віддзеркалюється в системі покарань.
Фомальне. риходить на заміну прошарковому. Проголошкється рівність всіх верств населення в правах і обов’яхках. Ця рівність формально закріплюється на закнонодавчому рівні.
Соціальне. Формується зараз. Основне призначення – реалізувати на практиці формальну складову рівності.

Критерії топології права

Спільність походження і розвитку країн
Спільність джерел і форм закріплення правових норм
Структкрна гідність (ВТФ) і система побудови нормативно-правового матеріалу.
Спільність принципів регулювання суспільних відносин.
Єдність термінології, юридичних категорій та понять, юридичної техніки та ссистематиації норм права
Своєрідність юридичного мислення
Правова ідеологія

Романо-германська ПС¶

Норми мають абстрактний хар-тер. Абстрактний х-тер норм права обумовлює необхідність тлумачення і конкретизації цих норм
Ієрархічний порядок розташування норм права
Основні джерела: НПА. Можлива незначна присутність правового прецеденту та норм звичаєвого права.
Право поділяється на
публічне та приватне
галузі права
інстиути права
найнижчим інструментом – норма права
інструмент систематизації – кодифікація.
в обов’єязковому поорядку присутнє тлумачення норм права у вигляді кодексів, які містять науково-практичний коментар.

Англо-саксонська правова система¶

Розповсюджена в Англії, США, Канаді
Складається з прецедентних норм – певних частин судового або адмін. рішення кнкретної справи, яка містить юриджичний висновок у справі та аргументацію рішення і має казуальний характер.
Основні джерела права: судовий або адмін. прецедент, статут, правовий звичай, юридична доктрина
Система права поділяється на
загальне право. Сюди належать норми, які стосують структури органів державної влади і управління, розподілу повноважень між гілками влади.
право справедливості. Тут всі норми прецедентного права.
Основна форма сисематизації законодавстава – консолідація і інкорпорація.
Консолідація – норми права систематизуються за датою або у алфавітному порядку
Інкорпорація – систематизація норм права за якимось одним критерієм.

Релігійна¶

Базується а релігійних догмах
Беззаперечний характер правових норм і їх зобов’язувальна спрямованість
Основні джерела: релігійні трактати і певна доктрина Що за єресь?
Норма права – правило, яке адресоване мусульманській общині безпосереднь Аллахом (на прикладі мусульманської). Це правило не можна змінити/скасувати. Є обов’язковим до виконанням
В мусульманській релігії – 4 джерела права:
Коран
Сун (життя Моххамеда)
Піджма (регулює норми мусульманської спільноти)
Хіяз – судження за аналогією.
Звичаї не входять у систему мусульманського права, а існують паралельно.
Відбувається поступове створення певної к-ті світських норм, але щоб вони не протирічили релігійним нормам.

Система звичаєвого права¶

Країни Пд. Африки, Мадагаскар.
Базовим елементом – традиції або звичаї.
Звичаї систематизуються і створюються тематичні збірки (WTF? ще збірки казок формуйте, Ъ!)

Функції права.¶

Спеціальні функції:
регулятивна статична функція врегульовує сталі відносини, які є незмінними протягом тривалого часу динамічна – врегульовує відносини на стадії формування. Аналогія закону має місце тоді, коли певна галузь права не маєнорм права, які врегульовують ті чи інші відносини, але в суміжній галузі є норма, яка врегульовує подібні норми
Спрямована на усунення соціально-шкідливих та небезпечних діянь та навідновлення порушених прав.

Система права ¶

Поняття. Ознаки та основні системи права.¶

Система права – внутрішня побудова. яка характеризуєтся єдністю складових частин ,диференціацією права і наявністю зв’язків між нормами права як однакової, так і різної юридичної сили. Із цього визначення витікають ознаки систем права:

Компонентність
Інтегративність
Організаційність
Цілісність
Об’єктивність

Систематизація:

за характером та вмістом впливу на суспільні відносини
регулятиввні (надають учасникам праввовідносин певний обсяг прав, або визначають їх компетенцію)
охоронні – спрямовані на підтримання правопорядку
за соціальними зв’язками
коорднаційні – якщо норми рівноправні
субординаційні – інакше
за предметом і методом равового регулювання
міжгалузеві комплекси. Морське право, природоохоронне право тощо
галузі права. Якщо галузь належить до публічного права – юзається метод координації. Якщо до приватного – метод субординації. Галузь права має сіпльний вид суспільних відносин.
інститути права

Принципи права¶

Принципи права існують

у вигляді правових теорій або концепцій
у вигляді правової орієнтації суб’єктів права
у вигляді правових норм
у вигляді змісту правових норм
у вигляді вимог правововго регулювання
у вигляді інших правових цінностей (яких, КАРЛ??????)
Соціально-правові принципи
Спеціально-правові принципи:
- Загальноправові (принцп гуманізму, пр-п рівності сторін, пр-п демократизму, пр-п законності)
- Міжгалузкеві принципи
- Пр-пи інститутів

Лекція №8. Нормa права ¶

date: 2016-04-15 10:20:00 +0200

Норма права ¶

Норма права – один із різновидів соціальних норм.

До соціальних норм також належать:

норми звичая
норми етикету
норми моралі
естетичні норми
корпоративні норми
тощо

Норми права мають ряд характеристик, не притаманних іншим соціальним нормам.

загальна обов’язковість
формальна визначеність в офіційних джерелах
зобов’язувально-надавальних характер
створення в особливому порядку чітко встановленими органами
системність
забезпеченість смлою державного примусу

Будова норми права¶

Норма права, на відміну від інших норм, є доволі складною. Норма права побудовується:

Якщо -> то -> інакше

Якщо – гіпотеза
То – Диспозиція
Інакше – санкція

Наявність гіпотези, диспозиції і санкції є необов’язковою. Одними з найбільш розповсюджених є диспозитивні норми права: у них наявна диспозиція і санкція. Також є норми, що складаються із гіпотези та санкції або гіпотези і диспозиції.

Гіпотеза¶

Гіпотеза: частина норми права, яка вказує на конкретні життєві умови, за яких норма починає дію. Ці умови мають назву “діяння”. Діяння може бути виражене у формі дії або у формі бездіяльності.

Гіпотези класифікуються:

за будовою:
- прості. Вміщують тільки одну умову, за якої норма має дію.
- складні. Перераховують декілька обставин, кожна з яких є достатньою умовою для здійснення припису. (OR)
- альтернативні. Надає можливість вибору з двох або більше умов, але є основна умова і є додаткові.
?? за способом викладення (але це не точно)
- абстрактні. Абстрактна гіпотеза містить умови дії норми і акцентує увагу на родових ознаках.
- казуальна. Має чітко визначеного суб’єкта та специфічну обставину.
За визначеністю
- визначені. Дають вичерпний перелік обставин, за наявності яких норма вступає в дію.
- відносно визначені. Містять умови норми, але залишають суб’єктам можливість вирішення питання про наявність умов у кожному конкретному випадку.

Диспозиція¶

Диспозиція: основний елемент норми права, який визначає зміст прав та обов’язків суб’єктів, які реалізуються за умов, які вказані у гіпотезі, якщо вона є.

Розрізняють диспозиції:

за характером припису
- уповноважуючі. Надають суб’єкту право здійснювати ті чи інші дії
- зобов’язуючі. Покладають на суб’єктів певний обов’язок.
- заборонні. Містять заборону діяння, яке чітко визначене у диспозиції.
за способом викладення
- прямі. Дають чіткий перелік прав і обов’язків
- альтернативні. Дають можливість обрати один із декількох варіантів, яий міститься у нормі права
- ланкетні. В самій диспозиції міститься посилання на іншу норму права.

Санкція¶

Санкція: частина правової норми, яка передбачає негативні або позитивні наслідки в результаті реалізації норми права.

Поділяються

за галузевою ознакою
- кримінально-правові
- цивільно-правові
- дисциплінарні
- адміністративно-правові
- матеріальні
за характером наслідків для порушника
- каральні. Негативні наслідки для порушника.
- правовідновлюючі. Наприклад, відновлення на роботі, відновлення батьківських прав…
- заохочувальні.
за ступенем визначеності
- абсолютно визначені. Одна і чітко визначена міра впливу.
- відносно визначені. Зазнчені нижча і вища межа покарання.
- альтернативні. Допускаються різні види покарань на вибір.

Класифікація норм права¶

за суб’єктами правотворчості
створені державою
затверджені на референдумі
за місцем у механізмі правового регулювання (TODO дати визначення)
установчі
регуляивні
охоронні
забезпечувальні
декларативні
дефінитивні
колізійні
оперативні
за предметом правового регулювання
конституційні
адміністративні
цивільні
кримінальні
трудові
цивільно-процесуальні
кримінально-процесуально
тощо
зв методом правового регулювання (TODO дати визначення)
імперативні
диспозитивні
рекомендаційні
заохочувальні
за часом дії
постійні
тимчасові
за сферою дії
загальної дії
обмеженої дії
за колом осіб
загальні
спеціальні
виключні

Спосіб викладення¶

за характером викладення НПА
всі елементи входять в 1 статтю НПА
елементи норми права містяться в кількох статтях одного НПА
елементи норми права містяться в різних статтях різних НПА
в одну статтю НПА входить декілька правових норм
за ступенем узагальненості
абстрактний. Окреслюється сам тип правопорушення
казуалістичний. Деталізовано.
за особливостями викладеня норми
прямий. Вся інформація міститься в одній нормі права.
підсильний. Посилання на іншу статтю того ж НПА
ланкетний (?). Посилання на інший НПА

Галузі права ¶

Галузь права — об’єктивна відокремлена всередині системи права сукупність взаємозв’язаних між собою норм, які регулюють відносно однорідну сферу суспільних відносин за допомогою специфічного предмету і методу правововго регулювання.

Існують такі галузі права:

державне або конституційне (регулює відносини та функціонування вищих органів державної влади та правового становища і регулює порядок створеннядеяких органів вищої державної влади) методом конституційного права є імперативний метод.
цивільне право. Регулює відносини, що складаються між фізичними та юриличними особами в процесі реалізації їх майнових і деяких немайнових прав та обов’язків. Метод – диспозитивний.
державне процесуальне право
кримінальне процесуальне право
цивільне процесуальне право
арбітражене процесуальне право
кримінальне право
фінансове право
адміністративне право
земельне право
аграрне право
екологічне право
трудове право
сімейне
господарське
виправно-трудове

TODO по кожній галузі визначити предмет та метод

Інші структурні елементи права ¶

публічне. Захищає інтереси держави
приватне. Захищає інтереси фіз та юр осіб усіх форм власності
матеріальне право. Права і обов’язки суб’єктів правовідносин
процесуальне право. Закріплюють процедуру, форми та методи реалізації правових норм
приватне. Захищає інтереси фіз та юр осіб усіх форм власності
міжнародне право. Захищає загальнорийняті світові стандарти
національне право. Віддзеркалює політичні тенденції в розвитку країни. Діє пріоритет міжнародного права над нормами національного права.

Лекція №10. Поняття та види джерел права ¶

date: 2016-04-19 16:15:00 +0200

Поняття джерел права ¶

Джерелом права називають формою права

Форма права – це спосіб вираження і закріплення правових норм

Форми права завжди мають офіційний і …

Існують наступні джерела права:

Правовий звичай(тільки в тому випадку є формою права, коли держава цей правовий звичай закріплює в нормативно-правовому акті, в іншому випадку просто звичай).
Судовий або адміністративний прецедент.
Нормативний договір – це двохстороння угода між суб’єктами правовідносин, яка має загальний характер(договір, який укладається між державною та недержавною організацією).
Нормативно-правовий акт – загальне правило поведінки, яке підлягає -правова доктрина - це літературні джерела права або праці науковців які стосуються розуміння і тлумачення різних спірних питань, що стосуються права)коли є ситуація, яка потребує регулювання, але в законні стаття відсутня, береться найближча стаття та застосовується в якості винятку) напр. напередодні появи закону про приватну власність, застосовувалися не норми цивільного закону а сімейного.
Морально-етичні норми – застосовуються чисто в сфері регулювання суспільних відносин, норми складалися історично і існують на рівні підсвідомості, але частково перейшли на норми законодавства(але реально є тільки в трудовому праві, можна звільнити працівника, якщо він порушив такі норми при роботі з дітьми та молоддю).
Норми етикету - норми етикету були запроваджені за часів Людовика XIV, коли він на одному з бенкетів роздав етикетки з правилами поведінки(в реальному світі ці норми мають місце в основному тільки на міжнародному рівні, наприклад, кожен з учасників міжнародної зустрічі повинн обов’язково ознайомитися з такими правилами і не порушувати їх, бо це матиме наслідки).
Принципи права – це певна система координат в якій існує право – глобальні напрямки у відповідності з якими розвивається право.
Релігійні норми – в світських країнах часткове впровадження церковних норм в право(традиції або наказовий характер у країн третього світу, яких малорозвинене право, як таке).

Нормативно-правові акти як джерела права ¶

Ознаки нормативно-правових актів¶

Формальна визначеність.
Наявність відповідної юридичної сили.
Видаються омеженим колам органів державної влади і виключно в рамках їх компетенції.
Спричиняють юридичні наслідки, мають обов’язковий характер для визначеного кола суб’єктів.
Охороняються державою.

Всі нормативно-правові акти поділяються на дві групи

Нормативно правові акти
1. Закони
2. Підзаконні нормативні акти
Індивідуальні акти
1. Акредитиви
2. Акти правозастосування
3. Інтерпретаційні акти

Ознаки нормативно-правових актів¶

відзеркалюють та захищають виключно інтереси держави, складаються з норм права, охороняються державою.

Значення нормативно-правових актів¶

забезпечують інформованість населення щодо змісту правових приписів.
нормативно-правові акти встановлюють рамки дозволеної поведінки суб’єктів.

Класифікуються:

за субє’ктами
акти недержавних
державних
суміних
народної правотворчості
за урахуванням дії в часі
постійні – з моменту прийняття, доки дія не буде припинена іншим актом, який має таку ж або вищу за даний, юридичну силу.
тимчасові – визначені на передбаченийй термін його дії.
надзвичайні – розраховані на екстримальні ситуації, які є нетиповими і потребують спеціального врегулювання.
за дією в просторі
загальні – на території всієї країни
місцеві – ця система притаманна унітарним державам(якщо держава федеративна, то додається ще один пункт – федеративні).
за дією по колу осіб
загальні – розповсюджується на всіх суб’єктів в країні.
спеціальні – чітко окреслена група наприклад: судді, пенсіонери тощо.
виключні – це ті нормативно-правові акти, що стосується депутатів і дипломатів.

Підзаконні нормативні акти¶

Якщо закони мають вищу юридичну силу, то на наступний щабель

я не зрозумів, чи це до класифікації
закони які видаються управляннями
закони місцевого управління
закони самоврядування

Індивідуальні – розраховані на певну ситуацію

Акредитиви – це тоді коли одне підприємствово видало іншому вексель, який стверджує хто кому скільки винен, і це працює тільки разово для даного підприємства(випадок перепродажу не враховується).

Акти правозастосування – це судові рішення та судові вироки, або протоколи щодо накладення штрафних санкцій.

Відмінність на від актів застосування права(індивідуальних):

Нормативно-правові акти є результатом правотворчої діяльності в той час як індивідуальні є актом правозастосування.
Складаються з норм права, тоді як індивідуальні – містять конкретні приписи.
Нормативно-правові акти мають адресатом будь-кого, в той час як індивідуальні – адресують до конктретних осіб.
Визначені на багато випадків тоді як індивідуальні на один конкретний випадок.

Лекція №11. Закони і підзаконні акти ¶

date: 2016-04-19 16:15:00 +0200

Закони: це нормативно-правовий акт, який має вищу юридичну силу, приймається в рамках юр процесу за особливою процедурою і осоливими суб’єктами, охороняється державою, визначає діяльність сусп. і конкретизується підзаконними нормативними актами.

Класифікація законів ¶

за юридичною силою:
конституційні – мають найвищу юр силу і приймаються шляхом голосування не менше ніж 300 голосів.
звичайні – приймаються простою більшістю голосів.
за способом прийняття:
поточні – згідно з планом законотворчих робіт.
надзвичайні – в надзвичайних ситуаціях.

Підзаконні нормативні акти – приймаються та видаються органами держави в рамках їх компетенції на основі закону, не можуть врегульовувати відносини, які не отримали законодавчого закріплення, мають спрощений порядок прийняття та скасування.

Класифікація підзаконних нормативних актів ¶

за юридичною силою:
загальні – постанови верховної ради, укази президента, постанови, рішення і накази уряду.
відомчі акти – це акти міністерств, відомств.
місцеві – акти які видаються місцевими адміністраціями.
локальні – органами місцевого самоврядування.

Поняття та система законодавства ¶

Система законодавства – сукупність діючих нормативних актів, які відзеркалюють змістовні та структурні характеристики та статей нормативно-правових актів, система законодавства….

Широке трактування системи законодавства дає більш розгорнуту і повну картину що таке система законодавства.

Існує 3 види побудови законодавства:

Горизонтальна – угруповує норми законодавчих актів відповідно до галузей права (предметів правового регулювання).
Вертикальна – відзеркалює юридичну силу законів в такому порядку: конституційні, потім звичайні закони і підзаконні правові акти. Має значення для усунення прогалин і законів, які втратили важливість.
Комплексна – розподіляємо масив законодавчих актів за критерієм обєкту правового врегулювання.

Як відрізнити систему права і систему законодавства¶

Cпільні ознаки¶

Будується на однакових принципах.
Залежать від особливостей державного устрою.
Відзеркалюють національні осоливості держави.
Охороняються державою в однаковій мірі.

Відмінні риси¶

Система права є внутрішньою структурою права.

Система законодавства – зовнішнью формою права.

Базовим елементом системи права є норми права.

Система законодавства – стаття нормативно-правового акту.

Система права – визначає зміст права, завдяки надання характеристики правам та обов’язкам суєктів правовідносин.

Система законодавства – визначає систему форм права і приналежність держави до певної правової системи.

На формування і розвиток системи права впливають суспільні відносини, які мають об’єктивний характер і залежать від рівня розвитку суспільства.

На системи законодавства впливають фактори суб’єктивного характеру, які визначають рівень правосвідомості і правової культури населення країни.

Системи права – визначають ефективність системи законодавства завдяки закріпленню правових приписів, якими є норми права.

Система законодавства – є способом виразу норми права завдяки надання їм ознак формальної визначеності, загальної обов’язковості та системності і застосуванню права юридичної техніки.

В основу систематизації системи права покладено предметний метод правового врегулювання, а в основу системи законодавства – сам предмет.

Системи законодавства – об’єктивується в тому, яким правилам юридичної техніки відповідає закон.

Повинна міститися назва, органу, який його видав.
Дата і місце прийняття.
Нормативно-правовий зміст.
Більшість законів складаються з загальної та особливої частини. Загальна містить системні речі, особлива - індивідуальні моменти.
Наслідки недотримання закону.
Пряма вказівка на скасування інших норм рівної юридичної сили.
Умови набрання чинності.
Підпис уповноваженої особи.

Чинність НПА ¶

Чинність нормативно-правових актів – це дія нормативно-правових актів в часі, просторі, за колом осіб.

НПА набирають чинності такими способами:

Наявність прямої вказівки на календарну дату з якої документ набирає силу.
В результаті вказівки на конкретні обставини в звязку з якими закон набуває чинності.
Тоді коли застосовуються загальні правила, тобто витримана процедура підписання нормативно правових актів і його….

Припиняється дія нормативно-правового акту, якщо:

Є оголошення про втрату даним юридичним актом нормативної чинності – видається відповідна постанова верховної ради, що закон втратив чинність.
Тоді коли прийнято інший нормативно-правовий акт рівної або вищої юридичної сили, який регулює теж саме коло суспільних відносин.
Тоді коли зникла та група суспільних відносин, яку врегульовував діючий закон. (Це називається мертвим законодавством.)

Як правило зворотня сила закону заборонена, тобто закон у нас діє
виключно в часі вперед.
Існує виключення, що стосується кримінального законодавства. Якщо
новий закон встановлює силу покарання більш м’яку, ніж на момент
скоєння злочину, то буде застосовуватись м’який закон.
Мають значення дата розгляду в суді, та дата скоєння правопорушення.

М’яке законодавство будуть застосовувати, якщо особа була неповнолітня на момент скоєння і повнолітня на момент розгляду у суді.

Дія нормативно-правових актів в просторі:
Існує територіальна дія – поширюється на всю територію країни (в
межах земного, повітряного та водного кордону).
екс-територіальна – це дія законодавства іншої країни на території
держави-резидента.

Дія нормативно-правового акту за колом осіб:

Загальна – стосується всіх без виключень фізичних і юридичних осіб в тих відносинах, де завжди є пріорітет національного законодавства.
Спеціальна – поширюється на окремі групи суб’єктів, які об’єднуються між собою за конституційною ознакою, або за якоюсь іншою спеціальною ознакою (пенсіонери, інваліди).
Обмежена – належать представники посольств, консульств, які мають дипломатичний імунітет, депутати, тощо.

Систематизація законодавства ¶

Існують такі форми систематизації:

Кодифікація
Консолідація
Інкорпорація

Галузева Кодифікація: це особливий вид систематизації законодавства, бо включає в себе елемент правотворчості. Завдяки їй створюється єдиний … НПА, який регулює специфічну сферу суспільних відносин. В результаті кодифікації створюються кодекси (відповідно певній галузі права), видання положень, статутів, які регулюють певну сферу суспільних відносин.

Риси кодифікації – виключно діяльність органів держави, не може бути делегованою або санкціонованою, здійснюється в рамках жорсткого регламенту, завершується прийняття нового нормативного акту, і всі нормативно-правові акти мають найвищу юридичну силу в рамках окремих галузей законодавства.

Міжгалузева кодифікація

що тут твориться?

Митний кодекс, тобто ті, які обєднують норми декількох галузей.

Загальна кодифікація. Видається НПА, пов’язаний з основою законодавства. Наприклад, з охорони здоров’я, ….. регулюють дані відносини.

Консолідація: коли в одній збірці знаходяться декілька різних нормативно-правових актів, але вони викладаються в певній логічній послідовності, робиться з метою виявлення протирічь, прогалин в праві або дублювання тих відносин, які регулюються.
Інкорпорація: нормативно-правові акти розташовуються в хронологічному, або в алфавітному, або в системно-предметному порядку. Це робиться з метою більш зручного використання, або для спрощення пошуку.

Риси інкорпорації:

здійснюється як державними так і недержавними структурами.
напівофіціне, офіційне.
не має жодної ознаки.
обєднує нормативні акти різної юридичної сили.

Офіційна інкорпорація: тоді коли видаються збірки нормативно-правових актів, на відміну від основ чинного законодавства, збірка містить все, як чинні так і не чинні, видається за дорученням правотворчого органу, може мати вигляд хронологічної. Різновидом є збірки Верховної Ради України, зібрання постанов уряду.
Тематична інкорпорація: тоді, коли нормативно-правові акти поєднуються за певною тематикою, наприклад Мінфін вирішив видати збірку нормативно-правових актів щодо порядку оподаткування приватних підприємств.
Офіціозна (напівофіційна): тоді коли правотворчий орган дає доручення іншому органу видати збірку, але орган не затверджує збірку офіційно.
Неофіційна: може здійснюватися ким-завгодно з будь-якою метою, але якщо ми розглядаємо офіційну чи напівофіційну, то її ми можемо розцінювати як джерело права, а неофіційну не можемо розцінювати як джерело права.

Облік – передбачає збирання та систематизацію НПА державними і недержавними організаціями,але актуальними є тільки діюче законодавство, оформлене і розташоване за певною системою з метою поєднання і використання при видачі будь-яких офіційних довідок.

Види обліку:

журнальний

Лекція №12. Правотворчість. Юридичні техніки.¶

date: 2016-04-29 10:20:00 +0200

Правотворчість ¶

Суб’єкти, поняття та принципи правотворчості.¶

Існує 2 поняття: Процес творення права та Правотворчий процес. Часто вважаються, що це одне й те ж, але це не так.

Процес творення права – виникнення Передумов для того, щоб виникла необхідність правового регулювання того чи іншого питання. Тобто спершу повинні змінитися суспільні відносини, і ці відносини треба врегулювати. При чому перші думки з приводу того “а чи не додати в той чи інший кодекс нову статтю” виникають тоді, коли це не разові правовідносини, а коли правовідносини мають постійний характер.

Правотворчий процес – безпосередньо процес створення тих чи інших НПА або процес створення нових статей НПА

Правотворчість поділяється на 2 групи:

законотворчість – безпосередньо створення законів відповідним законотворчим органом
підзаконна нормотворчість – процес творення всіх інших НПА.

Ознаки та принципи правотворчості¶

Виключно діяльність органів державної влади та управління в рамках їх компетенції, в результаті якої з’являється новий НПА, що спричиняє юридичні наслідки, і завдяки правотворчій діяльності реалізується управлінської функція держави. Процес є довготривалим.
Процес знаходиться під охороною держави

Принципи правотворчості:

гуманізм
демократизм
доцільність
професіоналізм
технічна досконалість
науковість

Принцип технічної досконалості – розробка будь-яких НПА здійснюється виключно визнаними в тій чи іншій галузі права фахівцями. Також готовий закон повинен пройти експертизу на відповідність його викладення та зрозумілості.

Принцип професіоналізму – коли до того чи іншого кодексу ввели якусь нову конструкцію, і дана конструкція з одного боку регулює одні суспільні відносини, і при цьому вона не входить у протиріччя з жодною іншою статею цього НПА та не протирічить іншим НПА тієї самої або вищої юридичної сили.

Основні способи правотворчості:¶

Прийняття НПА
Створення судового або адміністративного прецеденту
Правовий звичай

Стадії правотворчого процесу:¶

Передпроектна
Стадія проектування НПА
Розгляд НПА у правотворчому органі
Прийнятя НПА
Введення в дію та промульгація НПА

Види правотворчості¶

З урахуванням суб’єктів
правотворчість державних органів та організацій
правотворчість недержавних органів та організацій
спільна правотворчість органів держави і не держави
народна
підзаконна нормотворчість
З урахуванням способів встановлення правових норм
правовстановлююча діяльність
санкціювання
За компетенцією
В межах правової компетенції
поза межами правової компетенції // комітет виконує тільки контролюючу та оцінюючу функції

Стадії правотворчості¶

Процес правотворчості складається із 2 етапів:

Підготовчий
Внесення законопроекту до плану законотворчих робіт (прийняття рішення про розробку НПА)
Розробка
Попереднє обговорення
Затвердження НПА
Етап прийняття
Внесення проекту в правотворчий орган. Одним із різновидів цієї діяльності є законодавча ініціатива.
Стадія обговорення проекту
Стадія прийняття
Стадія підписання та офіційного оприлюднення

Стадії подання законопроекту

Розробка законопроекту
Подання законопроекту на розгляд у ВР в порядку законодавчої ініціативи
Розгляд законопроекту профільним комітетом ВР
Власне, сам розгляд. З метою, щоб не відбулася така ситуація, що законопроект постійно відхиляється, відправляється на доопрацювання, а потім знову розглядається, – розглядати один законопроект в межах однієї каденції ВР можна тільки в 3 читаннях. Потім його треба остаточно прийняти або відхилити. Після того, як законопроект відхилений, він може бути внесений на розгляд повторн не раніше, ніж через півроку.
Прийняття закону.
Офіційне оприлюднення закону.

Юридична техніка ¶

Юридична техніка – сукупність правил і прийомів, які використовують при формулюванні та написанні юридичних статей та НПА.

Чотири правила юр. техніки¶

Єдність та точність термінології
Зрозумілість та доступність НПА
Логічна послідовність викладення матеріалу
Відсутність супереченостей як всередині НПА, так і в системі законодавства загалом.

Існує 2 види юридичної техніки

Правотворча
Техніка індивідуальних НПА

Правила юридичної техніки:

зовнішнє оформлення НПА
зміст та внутрішня структура правових актів
Правила, які стосуються безпосередньо викладення статей НПА

Ознаки юридичної техніки поділяються на

загальні
спеціальні

Використовуються спеціальні юридичні конструкції, які мають вигляд ідеальних моделей, шаблонів, схем. Розробляються як юристами-теоретиками так і юристами-практиками.

До спеціальних юридичних конструкцій належать:

Презумпції – ті положення, які розуміються підсвідомо
Фікції – припущення про ті явища, які є нікчемними і з юридичної точки зору ніколи не існували.

Основи цивільного, трудового, адміністративного та кримінального права в Україні ¶

date: 2016-05-19 23:59:00 +0200

13. Зміна умов трудового договору.¶

Трудове законодавство України гарантує працівникові дотримання тих умов трудового договору, які були обумовлені при його укладенні. Як правило, одностороння зміна умов не допускається.

Згідно ст 31 КЗпП, власник або уповноважений ним орган не має права вимагати вiд працiвника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Тим не менш, ст 32 КЗпП України охоплює такі зміни трудового договору:

переведення на іншу роботу,
переміщення на інше робоче місце,
зміну істотних умов праці.

Переведення на іншу роботу¶

переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації, посаді, обумовленій трудовим договором. Тому не вважається переведенням зміна деяких істотних умов трудового договору при збереженні попередньої трудової функції та попереднього місця роботи. Не визнає переведенням саму по собі зміну істотних умов праці при збереженні попередньої трудової функції і місця роботи і закон.

Не є переведенням також продовження роботи на підприємстві, в установі, організації при зміні найменування посади з метою приведення її у відповідність до фактично виконуваної роботи або у зв’язку з уведенням нової номенклатури посад.

Переведення завжди передбачає усунення з попередньої роботи з одночасним переходом на іншу роботу.

Переведення на іншу роботу […] допускається тільки за згодою працівника.

Більшість фахівців з трудового права класифікують переведення на іншу роботу залежно від строку, місця, ініціатора переведення, а також від його мети.

За строком
- переведення без зазначення строку (переведення на іншу постійну роботу)
- переведення із зазначенням строку (тимчасові)
За місцем переведення
- на тому самому підприємстві,
- на інше підприємство, що знаходиться у тій самій місцевості,
- на інше підприємство, що знаходиться в іншій місцевості.
За ініціатором
- переведення за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу,
- на прохання працівника,
- на вимогу третіх осіб;
За метою
- викликані необхідністю раціонального використання працівників і ліквідації складних виробничих ситуацій,
- для створення працівникам полегшених умов праці.

Переведення за ініціативою власника¶

У ч. 2 ст. 33 КЗпП України передбачено право власника чи уповноваженого ним органу перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей.

При цьому

строк такого переведення не може перевищувати одного місяця;
праця внаслідок даного переведення оплачується за виконану роботу, але не нижче, ніж середній заробіток за попередньою роботою;
заборонено переводити працівників на роботу, яка протипоказана їм за станом здоров’я;
навіть у разі виникнення надзвичайних обставин тимчасове переведення на іншу роботу вагітних жінок, жінок, які мають дитину-інваліда або дитину віком до шести років, а також осіб віком до вісімнадцяти років без їх згоди не допускається.

У решті випадків переведення на іншу роботу з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе тільки за згодою працівника.

Переведення в інтересах працівника¶

Причиною переведень в інтнересах працівника є обставини, пов’язані з необхідністю поліпшення умов праці, зміни режиму роботи тощо.

Такі переведення здійснюються тоді, коли працівник за станом здоров’я не може тимчасово (а іноді й постійно) виконувати свою трудову функцію, але може упоратися з іншою, легшою роботою.

При переведенні за станом здоров’я на легшу нижчеоплачувану роботу за працівниками зберігається попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення. Для працівників, які втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, закон передбачає вищі гарантії.

Переміщення на інше робоче місце¶

Стаття 32 КЗпП України не відносить до переведень переміщення працівника на тому самому підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій самій місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.

Відповідно до закону переміщення в інший структурний підрозділ за умови збереження попередньої трудової функції не є переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника. Однак у тих випадках, коли структурний підрозділ підприємства знаходиться в іншій місцевості, таке переміщення треба розглядати як переведення з дотриманням усіх правил його здійснення.

Зміна істотних умов праці¶

До істотних умов праці, крім перелічених у ч. З ст. 32 КЗпП України, з урахуванням інтересів конкретних працівників можна віднести також встановлення або скасування деяких додаткових елементів у трудовій функції, якщо основна трудова функція при цьому не змінюється, відбуваються збільшення або зменшення обсягу роботи, ступеня самостійності і відповідальності працівника, ступеня шкідливості роботи, перехід з індивідуальної на колективну організацію праці і навпаки та створюються інші умови, що характеризують трудовий процес.

Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо попередні істотні умови праці не можуть бути збережені, а працівник не погоджується на продовження роботи в нових умовах, трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП України.