Лекції

Contents


layout: post
title: “Лекція №1. Політологія. Політика”
date: 2016-09-01 08:30:00 +0300
categories: kpi_s07_politology

Політологія – це наука, яка вивчає політику.

Політика – взаємовідносини між людьми, що мають певну мету.

Політика зародилася у перших містах:

  • Шумери (перші міста)
  • Давній Єгипет (перша держава, диктатура фараона, сильний вплив церкви; розподіл влади, функцій, підпорядкованість)
  • Давня Греція (Платон: філософи, охоронці, землероби, Аристотель: +талановиті люди, -раби, «Чим більше знаю, тим більше розумію, що нічого не знаю»; поширення еллінізму)
  • Рим (Сенека: «Без обраного курсу попутний вітер не допоможе»)
  • Давній Китай (Конфуцій, моралісти (батько має дбати про синів) та законники (правильний порядок допоможе))

На політику впливають:

  • Клімат: банани, кокоси, +25 – немає стимулів для розвитку
  • Ресурси
  • Релігія: середньовіччя, католицизм vs протестантизм (Франція, Єлизавета та Марія Стюарт, англіканство та війна з Іспанією), Хрещення Русі
  • Лідери:
  • О. Македонський, Анна Ярославна -> Софія
  • Маркс -> СРСР (диктатура пролетаріату – немає демократії, ідеологічний тиск на інтелігенцію)
  • Утопічні футуристи -> демократичний шлях розвитку людства

Об’єктом політології є політика.

Предметом політології є взаємини між групами особистостей

Суб’єктами політики є учасники політичних відносин. Наприклад: лідер партії, президент Франції.


layout: post
title: “Лекція №2. Політика та влада.”
date: 2016-09-15 08:30:00 +0300
categories: kpi_s07_politology

Політика – засіб отримання влади.

Політика має бути регульованою, так як «всі проти всіх» – це анархія. Без правил немає шансів на реалізацію політики.

Кожен історичний етап має свій вплив на політику.

Тенденції 21 сторіччя:

  • Глобалізація – світ стає щільнішим.
  • Активно розвиваються інформаційні технології
  • Постає дилема «ТНК чи необхідність збереження основ, традицій держав»
  • Вплив менталітету та минулих відносин між державами
  • Здатність людства до самознищення
  • Поява наднаціональних інституцій (наприклад, ООН)
  • Перехід від постіндустріального до науково-інформаційного віку, що характеризується, зокрема, впливом інноваційності та захисту інформації на державні взаємини

Влада і політика

Влада – здатність і можливість здійснювати свою волю, впливати на діяльність, поведінку, людей за допомогою різного роду засобів, права, авторитету, примусу, переконання, насильства.

Влада може змінити людські якості. Це спричиняє появу такого феномену, як влада заради влади.

Політична влада включає:

  • Державна влада (Верховна Рада, президент, Кабінет Міністрів)
  • Влада органів місцевого самоврядування
  • Влада партій і груп тиску
  • Влада політичних лідерів
  • Влада засобів масової інформації

Партії в Україні формуються навколо особистостей, а не ідеології.

Методологічні підходи до вивчення влади:

  • Телеологічний (досягнення поставленої цілі)
  • Біхевіористський (хтось командує, інші підчиняються)
  • Інструменталістський (певні засоби впливу)
  • Структурно-функціональстський
  • Реляціоністський

Структура політичної влади

  • Джерело влади
  • Суб’єкти і об’єкти влади
  • Ресурси влади (утилітарні, примусові, нормативні – моральний вплив)

Легітимність влади

Влада буває легітимною та нелегітимною.

Легальний – сформоване правове поле і дії суб’єкта у цьому правовому полі. Легальність визначає конституція.

Легітимність – визнання влади, довіра населення, праця в інтересах народу. Легітимність влади визначає (у тому числі) і кількість виборців на виборах.

Три типа легітимності

  • Традиційний (завжди так було, збереження традицій)
  • Харизматичний (забезпечується менталітетом суспільства, не є довговічною)
  • Раціонально-правовий (базується на довірі до влади, а не до особистості)

Поділ влади на гілки

  • Виконавча
  • Законодавча
  • Судова

layout: post
title: “Лекція №3. Політична система. Структура та функції політичної системи.”
date: 2016-09-29 08:30:00 +0300
categories: kpi_s07_politology

Клітка як система (ядро, рідина, оболонка):

  __________
 /          \
/   Рідина   \
|   +----+   |
|   |Ядро|   |
|   +----+   |
\            /
 \__________/
   Оболонка

Система існує автономно та взаємодіє із зовнішнім середовищем, що впливає на цю систему.

Ми живемо у світі з доволі складною політичною системою.

Політична система – система, яка автономно існує в політиці.

Ознаки політичної системи:

  • Цілісність системи – всі елементи, що ходять у систему – взаємопов’язані і не можуть існувати один без одного.
  • Характер системи – характер зв’язків із іншими системами.

Політичну систему визначають як сукупність політичних інститутів, суспільних структур, норм і цінностей, а також їх взаємодій, у яких реалізується політична влада і здійснюється політичний вплив.

В систему входять:

  • Політичні інститути (держава, партії, лідери)
  • Соціально-економічні інститути (не займаються політикою, але визначають рівень суспільного життя) – медичні працівники, вчителі
  • Традиції та норми, ментальність, релігійні уподобання також є елементами політичної системи, оскільки забезпечують вплив.

Типологія політичних систем

  • Закриті і відкриті. У закритих систем відсутній зв’язок із зовнішнім середовищем (СССР, Північна Корея), система швидше вичерпує свої ресурси
  • Традиційні (консерватизм – політична система Великої Британії, країни Сходу) і модернізовані (в застосування політичних змін)
  • Тоталітарні (повний контроль із боку влади і конкретної людини, і політичної системи, і всіх організацій), авторитарні (збереження влади одної людини), демократичні (права, обов’язки, свободи людей)
  • Ліберальні демократії, комуністичні, традиційні, авторитарно-консервативні режими

Структура політичної системи(американська класифікація)

Політична система складається із підсистем, які утворюють її цілісність.

  • Інституціональна підсистема – основний елемент політичної системи. Складається з держави (розподіляє цінності і спонукає населення до обов’язкового виконання своїх рішень), політичних організацій (партії, суспільно-політичні організації, рухи) та неполітичних організацій (ЗМІ та церква)
  • Нормативна підсистема. Складається з політичних і правових норм (все має бути відповідати законодавству) та моральних норм (існуючі політичні традиції, обряди та звичаї)
  • Комунікативна підсистема (налагоджені комунікації, характеризує відкритість влади)
  • Культурна підсистема (культурні цінності та ідеали)
  • Функціональна підсистема – способи і методи реалізації політичної влади, зокрема згода, авторитет, примус, насильство.

Всі структурні елементи мають бути взаємопов’язаними та злагоджено взаємодіяти.

Політична система покликана забезпечити стабільність суспільства, його прогрес через збалансованість різних груп інтересів.

Функції політичної системи (Алмонд та Пауелл)

  • Функція вираження інтересів: представлення інтересів різних соціальних груп через різні організації
  • Функція узагальнення інтересів: потрібно узагальнення цих інтересів, розподіл за ступенем важливості, переклад вимог на мову програм і доведення їх до влади. Реалізується через політичні партії, рухи та недержавні організації
  • Функція вироблення правил і норм. Реалізується законодавчими органами шляхом законів та нормативних документів
  • Функція застосування правил. Реалізується виконавчими органами
  • Функція контролю за застосуванням правил. Реалізується судовими органами, прокуратурою, поліцією та іншими силовими структурами
  • Функція політичної комунікації. Припускає різні форми взаємодії й обміну інформацією між різними структурами політичної системи, лідерами й громадянами

Політична система України

Політична система України до 1991 року і сучасна політична система – абсолютно різні речі. Сучасна система почала формуватися з 1991р. – з часів формування фактичної та юридичної незалежності.

  • Президентсько-парламентська республіка
  • Введено багатопартійну систему
  • Введено посаду Президента України
  • Створено Конституційний Суд
  • Формування незалежних ЗМІ
  • Судова реформа
  • Формування громадянського суспільства тощо

Тезисно про політичну систему України:

  • Наша політична система – стабільна, але тільки на поверхні, бо внутрішні конфлікти (між Кабміном, Верховною Радою та Президентом) розривають зсередини. По-факту – анітрохи не стабільна.
  • Система з відносно низьким темпом соціальних процесів, малосприятлива до соціальних інновацій.
  • Молода система, не має багато досвіду.
  • Централізована система з елементами децентралізації (регіоналізації)
  • Система діє в умовах надзвичайної, а не нормальної ситуації

layout: post
title: “Лекція №4. Сутність, структура, функції держави. Форми державного управління, форми державного устрою”
date: 2016-10-13 08:30:00 +0300
categories: kpi_s07_politology
За цю лекцію подяка Марії та Максиму

Ознаки держави:

  1. Наявність особливої публічної влади
  2. Територіальна організація населення
  3. Наявність громадянства
  4. Організація суспільного життя на основі права
  5. Державний суверенітет
  6. Монопольне право на стягнення податків і зборів з населення

Держава — це універсальна політична організація, що здійснює владу в інтересах приживаючих на даній території людей, і регулююча їхні взаємини за допомогою правових норм.

Функції держави(внутрішні і зовнішні)

Внутрішні функції:

  • Політична(забезпечення стабільності. Регулювання національних відносин, взаємодія з політичними партіями, суспільними інститутами, визначення програм та цілей)
  • Економічна(стимулювання економіки, вплив на транспорт/енергетику, кредити/санкції тощо)
  • Соціальна
  • Правова
  • Освітня
  • Культурно-правова
  • Культурно-виховна

Зовнішні функції:

  • Оборона країни
  • Співробітництво з іншими країнами

Форми правління як спосіб організації державної влади

Монархія

Монархія – це форма правління, при якій влада повністю або частково зосереджена в руках одноособового глави держави – монарха

Ознаки монархії:

  • Влада передається в спадщину
  • Здійснюється безстроково
  • Не залежить від волі виборців

Види монархії:

  • Абсолютна монархія (одноосібно, Середньовіччя, Бруней, Катар, Оман)
  • Конституційна
  • Дуалістична (влада ділиться між монархом і парламентом, Йорданія, Марокко, Кувейт)
  • Парламентська (влада монарха не поширюється на сферу законодавчої діяльності і обмежена сфері управління, Японія, Іспанія, Швеція, Норвегія, Великобританія)

Республіка

Ознаки республіки:

  • Виборність влади
  • Виборність на певний строк
  • Залежність влади від волі виборців

Види республіки:

  • Президентська
  • Парламентська
  • Змішані (президентсько-парламентські або парламентсько-президентські республіки, Україна)

Форми державного устрою:

  • Унітарна держава
  • Федеративна держава
  • Конфедерація

Правова держава

Правова держава – держава, у якій панує право.

Права всіх громадян однакові – закон єдиний для всіх.

Принципи правової держави:

  • Верховенство права та закону
  • Реальність прав і свобод (не декларування, а виконання)
  • Взаємна відповідальність держави і особистості.
  • Поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову.
  • Наявність ефективних форм контролю та нагляду за здійсненням законів

layout: post
title: “Лекція №5. Політичне лідерство та політичні еліти в суспільстві”
date: 2016-10-27 08:30:00 +0300
categories: kpi_s07_politology

Політичне лідерство

Політичний лідер – той, хто здатний змінювати хід подій і спрямованість політичних процесів.

Поняття політичного лідера безумовно пов’язане з поняттям політичного лідерства.

Політичне лідерство – механізм і конкретні способі реалізації влади.

Основні теорії політичного лідерства

  1. Теорія рис

Риси особистості, які визначають лідера

  • Організаційні риси
  • Інтелект
  • Відповідальність
  • Вміння працювати в команді
  • Харизматичність
  • тощо
  1. Ситуаційна теорія

Є ситуація, яка вимагає лідерства. І потрібна людина, яка може взяти прапор і повести за собою. Обов’язково з’явиться людина, яка в цій ситуації візьме лідерство, запропонує у ситуації свої послуги і свій досвід. Ця людина зможе організувати інших у тій ситуації.

  1. Психологічна теорія

Теоретики вчені визначають, що є якісь психологічні потреби.

Ну нейметься людині, Лідерство – її психологічний стрижень.

Типологія політичного лідерства

  1. Типологія за ресурсом підорядкування
  • Традиційне лідерство
  • Раціонально-легальне лідерство (бюрократичне лідерство)
  • Харизматичне лідерство
  1. Типологія за методами керування
  • Демократичний політичний лідер
  • Авторитарний політичний лідер
  1. Типологія за цілями лідерів
  • Консерватори
  • Реформатори
  • Революціонери

Політичні еліти

Еліта – (французька) кращий, відбірний

Політична еліта – певна група, прошарок суспільства, що концентрує у своїх руках державну владу і займає командні пости, управляючи суспільством.

Політична еліта виконує певні функції:

  • стратегічну
  • комунікативну
  • організаторську – тре організовувати суспільство і політику
  • інтегративну – тре проводити інтеграцію політичних ідей, тощо

Класифікація політичних еліт

  1. За рівнем компетентності
  • національна еліта
  • регіональна еліта
  • місцева еліта
  1. По місцю в системі влади
  • правляча еліта
  • опозиційна еліта (контреліта)
  1. За обсягом владних повноважень
  • вища
  • середня
  • адміністративна

Система відбору в еліту

  1. Система гільдій
  2. Антирепренерська (підприємницька) система відбору.

Обидві системи мають як позитивні, так і негативні сторони

Етапи формування еліти України

  1. 1989 – 1994. Стара еліта – КПРС. З’являється нова еліта.
  2. 1994 – 1999. До старої та нової еліти приєдналася кримінальна еліта.
  3. 2000 – 2004. Формується олігархічний клан
  4. 2005 – сьогодні. Боротьба регіональних еліт

layout: post
title: “Лекція №6. Партії. Типологія партійних систем. Суспільно-політичні рухи.”
date: 2016-11-10 08:30:00 +0300
categories: kpi_s07_politology

Політичні партії

Партія (лат. частковий) – певна частина суспільства.

Політична партія – це безперервно діюча організація, що існує як на загально-національному, так і на місцевому рівнях, націлена на одержання й відправлення влади і прагнуча з цією метою до народної підтримки.

Ознаки політичної партії:

  • Це організація, існуюче досить тривалий (на відміну від блоків та фракцій) час об’єднання людей
  • Існування стійких місцевих організацій
  • Прагнення завоювати владу
  • Пошук народної підтримки (боротьба за власний електорат)

Україна: Закон про створення політичних партій (2001)

  • Персоніфіковане членство в партії (тільки у 1 партії)
  • Партія має бути зареєстрована на національному рівні (у міністерстві юстиції)

Цілі і функції політичних партій

Головна ціль: завоювання існуючої політичної влади або участь у її реалізації.

Функції політичних партій:

  • Узгодження інтересів і потреб різних груп та індивідів суспільства
  • Соціальне представництво
  • Соціальна інтеграція
  • Політична соціалізація
  • Політичне рекрутування
  • Розробка і здійснення політичного курсу

Типологія політичних (партійних) систем:

  • За організаційною структурою:
  • Кадрові – партія складається з «умовних» членів, не постійно діюча структура, не має впорядкованої чіткої вертикалі. Партії демократів і республіканців США, більшість партій консерваторів
  • Масові – постійно діюча партія, велика чисельність членів. (Батьківщина, Радикальна)
  • По методах і способах діяльності:
  • Авангардні – реалізація змін за рахунок мас (страйки, мітинги, екстремістські заклики)
  • Парламентські – реалізація змін через парламент
  • За місцем в системі влади:
  • Правлячі
  • Опозиційні – загострювання уваги на певних проблемах Опозиція буває: конструктивна і деконструктивна (торпедування)
  • За місцем у політичному церкві:
  • Праві (монархісти, консерватори)
  • Ліві (радикали)
  • Центральні (помірковані)

Партійні системи. Їх сутність і різновиди

Партійна система – це сукупність всіх політичних партій, що діють у рамках певної політичної системи та відносин між ними.

Види партійних систем:

  • Однопартійна (Північна Корея, СРСР)
  • Двопартійна (США, Велика Британія)
  • Багатопартійна

Громадські об’єднання і рухи

Громадські об’єднання – це добровільні формування, які виникають в результаті вільного волевиявлення громадян, об’єднаних на основі спільних інтересів.

В структурі громадських об’єднань виділяють: громадські організації і громадські рухи

Громадські організації:

  • Партії
  • Масові громадські організації (профспілки, молодіжні та студентські організації)
  • Громадські органи (створюються при державних органах: комітет захисту миру, комітет ветеранів війни)

(студентське об’єднання: громадський рух в рамках КПІ vs.громадська організація в масштабі держави)

Громадські рухи – структурно неоформлені громадські об’єднання.

Громадські рухи:

  • Політичні рухи
  • Соціальні рухи

layout: post
title: “Лекція №7. Вибори. Виборчий процес. Типи виборчих систем. Абсентеїзм. Чорний піар”
date: 2016-11-24 08:30:00 +0200
categories: kpi_s07_politology

Вибори

Вибори – демократичний спосіб формування, періодичної або позачергової зміни персонального складу органів державної влади чи пдтвердження їх повноважень на новий строк.

Політичні вибори – не тільки гоолосування, а й широкий комплекс заходів і процедур щодо формування управлінських органів у державі.

Головні етапи політичних виборів

  • Призначення виборів і визначення дати їхнього проведення
  • Визначення границь виборчих округів (за територіальною ознакою) та виборчих дільниць
  • Створення виборчих комісій (центральна, окружні, дільничні) – рішення приймається колегіально
  • Складання списків виборців
  • Висування і реєстрація кандидатів (згідно закону про вибори)
  • Проведення передвиборчої агітації – теж унормовується законом (кількість хвилин, бігбордів…)
  • Голосування та підрахунок голосів
  • Оголошення результатів виборів
  • Проведення, якщо потрібно другого туру або повторного голосування

Головні функції виборів

  1. Вибори є головною формою вияву суверенітету народу, його політичної ролі, як джерела влади
  2. Вибори – один з основних інструментів легітимізації політичного режиму
  3. Вибори служать важливим каналом представлення в органах влади інтересів різних соціальни груп
  4. Вибори – спосіб зміни політичних еліт
  5. У процесі виборів відбувається політична соціалізація населення, розвиток його політичної свідомості.

Розрізняють вибори

  • за ознакою “кого обирають”
  • Президентські
  • парламентські
  • муніципальні
  • за ознакою “хто обирає”
  • прямі
  • непрямі (делегування прав)
  • за ознакою термінів
  • чергові
  • позачергові (по причині імпічменту/хвороби/смерті)

Основні принципи виборчого права

  1. Загальність (обмежується певним набором цензів (віковий, громадянство, недієздатність, моральність, ценз осілості, ценз статі))
  2. Рівність
  3. Таємниця виборів
  4. Пряме (безпосереднє) голосування

Типи виборчих систем

  • Мажоритарна система (кандидат набрав передбачену законом більшість голосів)
  • Абсолютної більшості (50% + 1 голос)
  • Відносної більшості (той, що набрав найбільшу кількість голосів)
  • Пропорційна система (розподіл мандатів пропорційно голосам, отриманими партіями)
  • За закритими списками (виборець голосує за партійний список у цілому, не змінюючи порядку розташування кандидатів)
  • За відкритими списками (виборець має право також переставляти кандидатів у списку)
  • Система змішаного типу

Абсентеїзм

Абсентеїзм – пасивність виборців, уникнення виборів. (Absent – відсутність).

Причини абсентеїзму можуть бути різні

  • Суб’єктивні (мені влом іти на вибори/це не моє/тощо)
  • Об’єктивні (зрив виборчого процесу)
  • Активні (вроді так звуться) – це якщо ви не пішли через когось (вас переконали, що іти на конкретно ці вибори не варто)

Чорний піар

Чорний піар – брехня, покликана або

  • підвищити рейтинг одного з кандидатів
  • знизити рейтинг конкурентів

layout: post
title: “Лекція №8. Політична культура та політична свідомість. Функції та шляхи формування політичної культури. Міжнародна політика та безпека. Зовнішня політика України, національні інтереси.”
date: 2016-12-08 08:30:00 +0200
categories: kpi_s07_politology

Політична культура

Політична культура – насамперед, політичний досвід людста, отриманий в ході історичного процесу.

До основних структурних елементів політичної культури відносять:

  1. політичний історичний досвід;
  2. політична свідомість (знання, цінності, переконання);
  • політичні знання людина може отримати як теоретично (з книг, літератури, ТБ, від інших людей), так і практично (беручи участь у політичних процесах)
  • політична цінність – те, що цінує людина (політична прозорість, стабільність, тощо)
  • політичні переконання формуються на основі політичного досвіду і політичної свідомості.
  1. політична поведінка (те, як людина себе поводить в системі політичних відносин; як людина практично взаємодіє в політичній системі).

Політична і правова свідомість

Функції політичної культури

  1. Пізнавальна
  2. Нормативно-ціннісна
  3. Інтегративна
  4. Комунікативна
  5. Виховна

Основні шляхи формування політичної культури

  1. Діяльність держави
  2. ДІяльність політичних партій
  3. Вплив церкви на політичне життя
  4. Інформаційно-комунікативна діяльність засобів масової інформації
  5. діяльність суспільно-політичних організацій та рухів
  6. Вплив родини, кола друзів, колективу

Формування поілтичної культури у сучаній Україні

Принципи, що визначають формування політичної культури в Україні:

  • Фрагментарність
  • Існування протиріч міє політичним ідеалом і реальністю
  • Матеріальне неблагополуччя широких верств населення (розподіл на багатих та бідних)
  • політична структура України має регіональні особливості

Причини

  • відсутність державності
  • територіально Україна мала тяжіння до різних політичних переконань і політичних устроїв
  • панування комуністичного режиму, який не генерував ніяку політичну культуру, так як був монопартійним

Зовнішня політика

Зовнішня політка – діяльність держави та інших політичних інститутів суспільства по здійсненню своїх інтересів і потреб на міжнародній арені.

На зовнішню політику держави впливають об’єктивні і суб’єктивні фактори

Об’єктивні фактори

  1. Факори внутрішнього середовища
  • Політична структура суспільства
  • Структура державного апарату
  • Економічний потенціал суспільства
  • Суспільнополітична ситуація всередині держави
  1. Фактори зовнішнього середовища
  • Блокова приналежність
  • Ступінь інтегрованості в систему міжнародних відносин
  1. Геополітичні фактори
  • Географічне полложення країни
  • Особливості територій

Cуб’єктивні фактори

  • Особисті здатності політичного лідера
  • Вміння готувати зовнішньополітичні документи
  • Суспільна думка і настрої суспільства з приводу суспільних проблем і зовнішньої політики

Міжнародні відносини

Міжнародні відносини – будь-які зв’язки між державами

Додаток

Глобальні проблеми сучасності

  • Соціально-економічні
  • Природно-економічні
  • Соціальні і політичні

layout: post
title: “Лекція №9. Теми курсу”
date: 2016-12-22 08:30:00 +0200
categories: kpi_s07_politology

Теми курсу

  1. Політологія
  • Об’єкт політології як науки – сфера політичних відносин у суспілстві
  • Предмет політології – закономірності формування і розвитку політичної влади, форми і методи її функціонування й використання в державно-організованому суспільстві.
  1. Політика (визначення, критерії)
  2. Політична влада (державна, місцева, партії, ЗМІ)
  3. Легітимність та легальність влади
  • Легалізувати владу – узаконити владу. Визначити її сутність, функції, структуру у законодавчих актах.
  1. Політична система
  2. Політична система України
  3. Державна влада. Держава
  4. Форми правління (монархія, республіка)
  5. Державний устрій (унітарна, федеративна, конфедерація)
  6. Політичний лідер та політичні еліти
  7. Партійні системи
  8. Громадські рухи
  9. Зовнішня політика
  10. Національні інтереси