Педагогіка вищої школи

Лектор:Апішева Амінет Шабанівна

Contents

• Педагогіка вищої школи
  • Лекція 1. Реформування системи освіти України
    • Об’єктивні передумови реформування системи освіти
    • СУТНІСТЬ ПРОБЛЕМИ
    • Основні цілі реформування вищої освіти
    • Європейський освітній простір. Болонський процес.
    • Основні принципи освіти в Україні
  • Лекція 2. Основні поняття теорії навчання
    • Предмет і завдання педагогіки вищої школи
    • Сутність основних понять дидактики
    • Сутність психологічних процесів пізнавальної діяльності та управління ними в процесі навчання
      • Первинне засвоєння навчальної інформації
      • Алгоритмізацію навчально-пізнавальної діяльності
      • Оволодіння основами професійної діяльності
      • Вдосконалення професійної майстерності
    • Рівні навчання та засвоєння навчального матеріалу
    • Таксономія рівнів навчання за Бенджаміном Блюмом
    • Критерії ефективності навчання та завдання дидактики вищої школи
  • Лекція 3. Дидактика вищої школи. Методи та форми організації навчання
    • Принципи дидактики вищої школи
    • Класифікація методів навчання вищої школи
    • Форми організації навчання в вищій школі
  • Лекція 4. Лекційні заняття у вищій школі
    • Сутність, дидактична мета і загальна будова лекційного заняття
    • Психолого-педагогічні вимоги до проведення лекцій у вищій школі
    • Види лекцій
    • Форми організації занять у вищій школі

Мета навчальної дисципліни — на підґрунті засвоєння основ теорії навчання оволодіння такими компетенціями:

• реалізації освітніх програм та навчальних планів у відповідності до Галузевих стандартів вищої освіти;
• розробки та проведення всіх видів занять і контрольних заходів у вищому навчальному закладі;
• аналізу методів та вибору ефективних методів і засобів навчання;
• критичної оцінки занять, що проводяться;
• самостійної роботи з педагогічною літературою.

Лекція 1. Реформування системи освіти України

Об’єктивні передумови реформування системи освіти

Освіта − це система навчання, соціалізації та розвитку, яка спрямована на засвоєння особою системи елементів колективного досвіду людства (наукової інформації), потрібного для успішного провадження нею діяльності в обраній сфері суспільної практики та визнана суспільством як певний рівень розвитку особистості.

Освіта як процес - спеціально організоване передавання соціально значущого досвіду, процес цілеспрямованої зміни властивостей особистості, перетворення свідомості, формування людини як особистості та професіонала.

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості і вищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних цінностей, формування громадян, здатних до усвідомленого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення економіки кваліфікованими фахівцями.

(преамбула Закону України «Про освіту»)

СУТНІСТЬ ПРОБЛЕМИ

В останню чверть ХХ ст. прискорилися і загострилися процеси, які провідні вчені світу визначають як перехід від індустріальної до постіндустріальної або інформаційної цивілізації, у якій процеси створення та поширення знання стають ключовими.

Повною мірою виявилася фундаментальна залежність сучасної цивілізації від тих особливостей і якостей особистості, які закладаються в освіті.

Передумови реформування системи освіти:

1. Глобалізація.
2. Прискорення науково-технічної революції.
3. Посилення техногенного тиску на екосистему Землі.
4. Трансформація постіндустріальної цивілізації в інформаційне суспільство.
5. Загострення суперечностей між обсягом інформації, продукованої суспільством, і можливістю її засвоєння.

1. Зміна соціально-економічної системи.
2. Демократизація і лібералізація суспільно-політичної системи.
3. Зменшення фінансування сфери освіти, науки й інноваційної діяльності.

Основні цілі реформування вищої освіти

Головна мета реформування - забезпечення якості освіти, що відповідає потребам постіндустріального суспільства, що розвивається, з урахуванням економічних можливостей і реальних потреб держави.

Основні пріоритетні стратегічні цілі:

1. Формування цілісної особистості, яка має широкий науковий світогляд, творче мислення і здатність до подальшого саморозвитку в складному світі, що швидко змінюється.
2. Формування цілісного світорозуміння і нового наукового світогляду людей майбутнього, адекватного останнім досягненням фундаментальної науки.
3. Формування наукових уявлень про основні тенденції і закономірності процесів стрімкої зміни навколишнього світу, а також розвиток здатностей прогнозувати майбутнє та приймати рішення в умовах невизначеності.
4. Виховання такого рівня духовності та моральності які могли б стати основою стратегії подальшого безпечного розвитку цивілізації в умовах постійного зростання населення планети, виснаження природних ресурсів, нагромадження екологічних проблем, появи небезпечних технологій.

Європейський освітній простір. Болонський процес.

МЕТА:

Створення європейського освітньо-наукового простору покликано дати всьому населенню регіону можливість повною мірою скористатися всією культурною, соціальною і економічною різноманітністю країн Європи через полегшення доступу громадян кожної держави до освітніх ресурсів інших держав; сприяння продовженню або завершенню освіти у будь-якій європейській країні.

Основні цілі Болонського процесу:

• побудова Європейської зони вищої освіти й науки, як передумови розвитку мобільності громадян з можливістю їх працевлаштування;
• наближення освіти до ринку праці та підготовка людини, яка буде жити в єдиній Європі;
• формування і зміцнення інтелектуального, культурного, соціального і науково-технічного потенціалу країн Європи;
• посилення міжнародної конкурентоспроможності як національних, так і європейської систем вищої освіти, підвищення їх престижності у світі;

Основні ідеї Болонського процесу:

• прийняття системи, що ґрунтується на трьох освітніх рівнях: перший рівень (бакалаврський), визнаний на європейському ринку праці та у системі вищої освіти, як відповідний рівень кваліфікації; результатом другого рівня є кваліфікація магістра, що дає доступ до третього рівня - наукового ступеня доктора філософії (PhD);
• створення системи залікових одиниць, тобто розвиток Європейської системи залікових одиниць (ECTS - Європейська кредитно-трансферна система) як засіб, що сприяє мобільності студентів;
• навчання від трьох до чотирьох років на базі системи залікових одиниць (ECTS) у процесі здобуття освіти на рівні бакалавра;
• навчання не менше ніж п’ять років на базі систем залікових одиниць (ЕСТS) для здобуття освіти на рівні магістра;
• навчання від семи до восьми років для здобуття докторського ступеня PhD;
• прийняття системи порівняльних документів про вищу освіту, важливою частиною якої є стандартизований додаток до диплома (Diploma Supplement);
• усунення перешкод у доступі студентів до всіх послуг, які стосуються вищої освіти;
• розвиток європейської співпраці у сфері забезпечення якості вищої освіти за єдиними (порівнянними) критеріями і методами.

Основні принципи освіти в Україні

• рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;
• доступність кожного громадянина до всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;
• гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;
• органічний зв’язок із світовою та національною історією, культурою, традиціями;
• незалежність освіти від політичних партій, країн; суспільних і релігійних організацій;
• науковий, світський характер освіти;
• інтеграція з наукою і виробництвом;
• взаємозв’язок з освітою інших
• гнучкість і прогностичність системи освіти;
• єдність і наступність системи освіти;
• безперервність і різноманітність освіти;
• поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

Стаття 6 Закону України «Про освіту».

Лекція 2. Основні поняття теорії навчання

Предмет і завдання педагогіки вищої школи

Педагогіка — це процес, який спрямований на досягення цілей освіти.

Предмет педагогіки вищої школи є процес навчання і підготовки фахівців з вищою освітою.

Загальні завдання педагогіки вищої школи:

• аналіз системи вищої освіти і її характеристик
• прогнозування та обгрунтування напрямів розвитку системи вищої освіти
• визначення цілей та змісту освіти за окремими спеціальностями та кваліфікаційними рівнями
• вивчення та вдосконалення методів і форм організації навчання студентів
• вдосконалення методів контролю, рівня підготовки випускників та оцінювання успішності студентів
• розроблення нових технологій навчання

Сутність основних понять дидактики

Дидактика — розділ педагогіки, що вивчає теоретичні основи процесу навчання

Предмет дидактики вищої школи — закономірності, принципи і засоби формування фахівців з вищою освітою

Виокремлюють такі функції дидактики:

• науково-теоретична — полягає у вивченні, систематизації, узагальненні педагогічного досвіду, його науковому обгрунтуванні, та поясненні на основі відкритих психологією закономірностей і механізмів пізнавального психомоторного розвитку особистості
• конструктивно-технологічна — це функція розроблення змісту, ефективних методів, прийомів, засобів навчання, конструювання навчальних технологій

Основними категоріями дидактики є навчання, викладання, учіння. В дидактиці вищої школи додається ще компетентність.

Власні визначення:

Навчання - процес отримання знань

Учіння - процес засвоєння знань зацікавленими особами

Викладання - процес донесення знань до зацікавлених осіб

—© Володимир Володимирович Валько

Навчання — це спосіб організації освітнього процесу, в основі якого лежить навчальна діяльність. Навчальна діяльність здійснюється в процесі начання викладачами студентів.

Викладання — це діяльність науково-педагогічних працівників, яка виявляється в наступному: організації навчально-пізнавальної діяльності студентів, передаванні інформації, наданні допомоги в разі труднощів, стимулювання інтересу, самостійності, творчості студентів і оцінці навчальної діяльності студентів.

Учіння — засвоєння, закріплення і застосування знань навичок і вмінь, самостимулювання до пошуку, самооцінки навчальних досягнень, розв’язання навчальних завдань, усвідомлення особистісного змісту.

Мета навчання — це пізнання, збирання, опрацювання інформації про навколишній світ

Знання — це перевірена практикою результат пізнань, які відображуються в свідомості студентів, і відображення цій дійсності.

Навички — доведені до певного ступеня автоматизму, жорстко детерміновані, алгоритмізовані дії, чи елементи складних дій.

Види навичок:

• моторні
• сенсорні - стосуються відчуття і сприймання завдяки аналізаторним системам
• розумові

Ознакою сформованості навички - є те, що дії використовуються поза контролем свідомості

Уміння — це здатність людини виконувати якусь діяльність на основі досвіду, знань, навичок.

Розрізняють наступні види умінь:

• когнітивні, що передбачають застосування логічного, інтуїтивного мислення
• практичні, які передбачають використання методик, інструментів

Компетентність — це інтегральна характеристика якості фахівця, що відображає її здатність і готовність до ефективного виконання професійної діяльності. Компетентність охоплює такі властивості особистості: когнітивну, операційно-технологічну, мотиваційно-ціннісну, етичну та соціальну. Компетенції покладені в основу освітньо-кваліфікаційних характеристик

До універсальних:

• Загальнонаукові,
• інструментальні,
• загальноособистісні,
• культурні

Професійні:

• Виробничо-технологічні,
• організаційно-управлінські,
• проектні
• науково-дослідні.

Сутність психологічних процесів пізнавальної діяльності та управління ними в процесі навчання

Пізнання — це специфічний вид діяльності людини спрямований на осягення себе в навколишньому світі

Етапи пізнання:

1. чуттєве пізнання
2. раціональне пізнання
3. суспільна практика

Пізнання включає в себе такі компоненти:

Первинне засвоєння навчальної інформації

Психологічна сутність:  полягає у сприйнятті, усвідомленні галузей практичного застосування Дидактична мета:  структурування навчальної інформації Результат:оволодіння навчальної інформації на структурно-понятійному рівні, формуванні первинної мотивації Завдання педагога:  доступне викладання систематизованого навчального матеріалу

Алгоритмізацію навчально-пізнавальної діяльності

Психологічна сутність:  розуміння обміркуванні теорії і з’ясуванні особливостей практичного використання теорії Дидактична мета:  оволодіння типовими способами діяльності Результат:вміння структурувати інформацію, вмінні порівнювати, вирішувати типові завдання Завдання педагога:  організація самостійної роботи студента з метою обміркування теорії і практичного її застосування

Оволодіння основами професійної діяльності

Психологічна сутність:  визначення інтегрування міждисциплінарних зв’язків, розвитку творчого мислення студентів Дидактична мета:  моделювання професійної діяльності Результат:формування моделі професійно орієнтованого середовища, уміння вирішувати типові та нетипові професійні завдання Завдання педагога:  формування професійних інтересів і настанов

Вдосконалення професійної майстерності

Психологічна сутність:  самоосвіта і самовдосконалення Дидактична мета:  оволодіння професійною майстерністю від творення до творчого рівня Результат:формування професійних навичок, генерування нового знання Завдання педагога:  управління процесом творчості, розвитку здібностей

Рівні навчання та засвоєння навчального матеріалу

1. Рівень знайомства

   Навчання:полягає у ознайомленні з визначеннями, поняттями, законами, теоремами (без доведення), описі явищ, об’єктів, процесів, технологій. Засвоєння:передбачає формування загальних уявлень, розуміння і відтворення навчальної інформації Контроль:спрямований на з’ясування здатності відповісти на запитання “що? де? скільки? хто? коли?”

   Використання теоретичного матеріалу на практиці не передбачається.

2. Стереотипний

   Навчання:обмежується інформаційним мінімумом. Здійснюється доведення законів, теорем, математичне визначення закономірностей, виконання типових завдань Засвоєння:Передбачає вільне володіння навчальною інформацією та її практичне застосування у стандартних ситуаціях. Контроль:має на меті перевірку, чи може студент діяти за зразком, здійснювати аналіз дій, результатів, відповідати на запитання “як зробити?”.

3. Рівень умінь

   Навчання:полягає у математичному описі та розрахунку процесів, явищ, характеристик обладнання. Засвоєння:передбачає глибоке розуміння суті проблеми на рівні концептуальних знань, здатність діяти в нових ситуаціях, транспонувати знання на нові умови, отримувати суб’єктивно нову інформацію. Контроль:спрямований на здатність здійснювати, виконувати аналіз та синтез процесів та об’єктів, відповідати на питання “чому?” і розв’язувати професійно-адаптовані завдання.

4. Евристичний рівень

   Навчання:спрямоване на формування досвіду пошукової та інноваційної діяльності. Засвоєння:відбувається на рівні трансформації інформації, на рівні генерування нової інформації. Пошуковий характер діяльності здійснюється у нетипових умовах. Контроль:спрямований на здатність роззв’язувати нетипові завдання, ускладнені нечіткими та суперечливими умовами.

Таксономія рівнів навчання за Бенджаміном Блюмом

Таксономія — закон ієрархії.

Рівень	Ключові слова та фрази
Синтез	Розробіть новий тип продукту створіть що вібудеться якщо придумайте інший варіант чи існує інша причина
Оцінювання	встановіть норми оберіть зважте можливості
Аналіз	розкладіть на складові поясність причини порівняйте розкладіть по черзі класифікуйте поясніть як і чому
Застосування
Розуміння	розкажіть своїми словами опишіть те, що ви думаєте щодо просумуйте покажіть взаємозв’язок поясніть зміст	дозволяє здійснювати відтворення матеріалу
Знання	розкажіть сформулюйте назвіть перерахуйте опишіть	Діагностують вміння розпізнавати факти на основі розпізнавання

Детальніше можна почитати на відповідній сторінці у Вікіпедії

Критерії ефективності навчання та завдання дидактики вищої школи

Ефективність навчання визначається зовнішніми і внутрішніми (по відношенню до ВНЗ) критеріями. В якості внутрішніх критеріїв розглядають академічну успішність студента, що визначається ступенем збігу реальних і запланованих результатів навчальної діяльності. Вона фіксується відповідною кількістю балів.

Успішність навчання залежить від процесу керування процесом.

Зовнішніми критеріями ефективності навчання вважають

• ступінь адаптації випускника до соціального життя і професійної діяльності
• темпи зростання процесу самоосвіти, рівень освіченості та професійної майстерності та готовність підвищувати рівень освіти

Таким чином завданнями дидактики вищої школи є:

1. Розробка змісту загальної і професіної освіти у різних типах ВНЗ
2. Удосконалення змісту підготовки з різних профілів
3. Дослідження особливостей навчання обдарованої студентської молоді
4. Обґрунтування шляхів інтеграції навчальних дисциплін
5. Побудова процесу навчання на принципах гуманізацї

Лекція 3. Дидактика вищої школи. Методи та форми організації навчання

Проблемне навчання:  — передбачає пошукову діяльність. Програмоване навчання:  — кібернетичний підхід, відповідно до якого навчання розглядається як складна динамічна система

Скінер сформулював принципи програмованого навчання:

1. подавати інформацію невеликими дозами
2. формулювати завдання для перевірки для контролю і оцінки засвоєння кожної порції інформації, треба пред’являти відповіді для самоконтролю, давати вказівки залежно від правильності відповіді

Принципи дидактики вищої школи

Основні положення, що визначаюють зміст, організаційні форми і методи навчальної роботи

До загальнодидактичних принципів відносяться принципи:

• Принцип науковості
• Принцип системності і послідовності (навчальний матеріал має подаватись в системі взаємозв’язків, навчальні плани мають бути сформовані таким чином, щоб викладали у послідованості.)
• Принцип доступності навчання (визначається відповідністю, змісту форм і методів навчання віковим особливостям студентів і їх можливостям. Дуже важливим при реалізації навчання маж бути певний рівень напруженості.)
• Принцип зв’язку навчання з життям (грунтується на зв’язку науки і виробництва, теорії і практики.)
• Свідомості і активності в навчанні (цей принцип визначає головний напрямок активності і усвідомлення мети.)
• Принцип наочності в навчанні (цей принцип передбачає максимальну активацію в навчальному процесі різних аналізаторних систем.)
• Принцип міцності засвоєння знань, умінь і навичок (передбачає не тільки повторення а й глибоке розуміння ознак предметів, явищ, виокремлювати головну ідею, застосовувати різноманітні методи роботи студентів)
• Принцип поєднання колективного і індивідуального навчання (дає змогу в умовах колективної навчальної діяльності оволодівати навчальним матеріалом зважаючі на свої можливості та розвиток)
• Принцип емоційності навчання

Класифікація методів навчання вищої школи

На основі таких засад:

1. за джерелом знань
   • словесні методи,
   • наочні методи,
   • практичні методи
2. за відповідним етапом навчання (актуалізація базових знань для вивчення матеріалу)
3. за способом керівництва
   • безпосередні,
   • опосередковані
4. за логікою навчального процесу
   • аналітичні
   • синтетичні,
   • дедуктивні,
5. за дедактичними цілями
   • такі методи організації діяльності, що стимулюють інтерес до діяльності
   • конкурси ігри заозочення
6. за характером
   • репродуктивні,
   • методи проболемного викладу матеріалу,
   • частково пошукові і дослідницькі

алгоритм вибиру оптимального методу склалається з 7 кроків

• приймається рішення чи будуть вивчати матеріал самостійно або ні
• визначається співвідношення репродуктивних і продуктивних методів
• визначення співвідношення індуктивної та дедактивної логіки, аналітичних та синтаксичних підходів
• вибрати спосіб словесних, наочних, практичних методів
• стасується мотиваційної навчальної діяльності
• вводиться рішення про необхідність методів стимулювання навчальної діяльності
• встановити точки контролю, визначення інтервалу, методи контролю
• продумування запасних варіантів у разі відхилення від запланованого процесу навчання

Форми організації навчання в вищій школі

Форми організації навчання:  певна структурно-оргонізаційна та управлінська конструкція залежно від особливостей діяльностей суб’єкта навчання

Виділяють такі групи організаційних форм:

• навчальні заняття
• практична підготовка
• самостійна робота
• контрольні заходи

Лекція 4. Лекційні заняття у вищій школі

Сутність, дидактична мета і загальна будова лекційного заняття

Мета лекції:— допомога студентам оволодіти методами самостійної роботи з підручниками, посібниками, першоджерелами Основний зміст лекцій:  становлять методологічні, теоретичні і практичні проблеми. На лекціях розглядаються не всі, а лише найосновніші питання. Лекція:— організаційна форма навчання; специфічний спосіб взаємодії викладача і студентів. Також — метод, що передбачає собою викладання навчального матеріалу в систематичній послідовній формі.

Вимогами до лекцій є:

• високий науково-теоретичний та соціально-культурний рівень лекцій
• витримана триланкова структура лекції (вступ, що передбачає донесення плану роботи, основних питань, завдань; основна частина, де здійснюється змістовний виклад матеріалу в дедуктивній чи індуктивній формі;...)
• економне використання лекційного часу за рахунок вибору оптимального темпу викладення матеріалу
• широке застосування графічно-символічних засобів

Дидактичні вимоги до лекції

• зміст лекції має відповідати робочо-навчальній програмі
• зміст лекції повинен відображати досягнення науки, висвітлювати перспективи подальшого розвитку досліджень
• у лекції мають реалізовуватися вимоги загальнодидактичних принципів навчання (див. Принципи дидактики вищої школи)
• лекція має сприяти активізації мисленевої діяльності студентів
• у лекції доцільно виокремлювати деякі компоненти змісту для самостійного опрацювання студентом.

Психолого-педагогічні вимоги до проведення лекцій у вищій школі

Психолого-педагогічні аспекти, які визначають оптимальність лекційного дійства:

1. Педагогічний працівник має володіти технікою організації оптимальної діяльності
2. Вимога до зовнішності науково-педагогічного працівника, тобто викладач має бути для студентів взірцем в культурі одягу (ЩО??? WTF????)
3. Перед початком лекції викладач концентрує увагу студентів на сприйнятті навчального матеріалу. При цьому доцільно актуалізовувати попредні опорні знання.
4. Завжди має бути чітке формулювання теми лекції, по можливості також необхідно вказувати професійну спрямованість навчального матеріалу.
5. Важливим чинником є мовна культура педагога (науково-педагогічного працівника).
6. У процесі читання лекції необхідно дбати про польотність голосу лектора. Треба дбати про те, щоб звук летів на рівні голів студентів, а не на рівні робочих столів (WTF???)

Види лекцій

• Вступна
• Оглядова
• Настановhа
• Підсумкова

Ці лекції можна реалізовувати, використвуючи різні методи, а саме:

• проблемний метод (тоді лекція буде проблемною)
• діалогічний метод
• бінарний метод (лекція на двох)
• метод наочності (лекція-візуалізація)
• метод пошуку помилок (лекція із запланованими помилками)
• метод запитань і відповідей (лекція-прес-конференція)

Кожен із видів має свою специфіку. Так, вступна лекція розкриває предмет науки, специфіку вивчення життя з точки зору саме цієї дисципліни. Оглядова лекція передбачає використання такої форми для узагальнення і систематизації інформації великого обсягу, значної складності, яка може бути об’єднана в декілька тем. Матеріал подається певною мірою оглядово (поверхнево) і увага акцентується на декількох моментах. Настановні лекції використовуються для формування знань щодо підходів, принципів, форм, методів самостійної роботи так і роботи під керівництвом педагогічного керівника. Підсумкова лекція – завершує вивчення навчальної дисципліни та підбиває підсумки дисципліни, успіхів студентів, тощо.

Форми організації занять у вищій школі

Семінарні заняття у вищій школі

Практичне заняття - форма навчального заняття, під час якого науково-педагогічний працівник, проводить аналіз окремих теоретичних положень навчальної дисципліни для студентів та формує навички та вміння практичного застосування цих положень, через індивідуальне виконання відповідно сформульованих завдань

Структура практичного заняття

1. попередній контроль знань і навичок студентів
2. формулювання загальної проблеми та її обговорення за участю студентів
3. Розв’язання завдань і їх обговорення
4. Після розв’язання завдань та їх обговорення йде розв’язання контрольних завдань, їх перевірка та оцінювання.

Лабораторне заняття – форма навчального заняття, на якому студенти під керівництвом викладача особисто проводять натурні або імітаційні дослідження з метою практичної перевірки з метою підтвердження або скасування теоретичних положень навчальної дисципліни, а також отримують навички роботи з устаткуванням, обчислювальною технікою і оволодівають методикою експериментальних досліджень.

Структура лабораторного заняття:

1. Перевірка рівню підготовки студента до виконання лабораторної роботи.
2. Виконання завдань
3. Підготовка індивідуального звіту про виконану роботу
4. Захист отриманих результатів перед викладачем.

Слід зазначити, що для виконання лабораторних робіт групу поділяють навпіл.

Семінар — вид навчальних занять практичного характеру, спрямованих на поглиблення, розширення, деталізацію та закріплення теоретичного матеріалу.

В навчальній роботі розрізняють 3 різновиди семінарських занять:

• Просемінари. Мають передувати проведенню семінарських занять. Виконують підготовчу роль. Передбачають роботу студентів для оволодіння навичками виступу, дискусії .толерантності, тощо.

• Семінари

  Технологія проведення семінарів передбачає такі компоненти

  • Тема заняття, визначення мети
  • Добір методичного забезпечення
  • Органіязація студентів на навчальну діяльність з урахуванням етапів роботи
  • Виокремлення вузлових питань
  • Організація виступів студентів, постановка запитань
  • Підсумкове слово викладача

  Проводяться такі різновиди семінарських занять

  • Семінар «продуктивне читання» — студенти зачитують тексти коментуючи їх
  • Семінар-дискусія — студенти, маючи програму, завчасно готують до дискусії, яка безпосередньо розгортається на занятті.
  • Оцінювання письмових рефератів студентів.
  • Семінар-конференція — студенти завчасно готують доповіді
  • Семінар розв’язання проблемних завдань
  • Семінар-мозковий штурм

• Спецсемінари – проводяться за тематикою, яку розробляє та затверджує кафедра. Укладаються питання, які будуть розглянуті на семінарі, формується список літератури. Такі спецсемінари можуть бути одноразові.